...Приятелька гірко плаче, а я чи не вперше за час нашої багаторічної дружби не можу знайти слів, щоб заспокоїти. Три роки тому її 30–річний зять Олег поїхав до Іспанії на заробітки, залишивши в Тернополі кохану дружину і донечку. Тут вони були дуже щасливі, поки під час кризи молодий чоловік не втратив бізнес, а молоду жінку не скоротили з банківської установи. В ситуації, яка склалася, можливість попрацювати на іспанських будовах видалася тоді справжньою удачею, і про матеріальні проблеми сім’я скоро справді забула. Та ось днями стало відомо, що в Олега за кордоном є інша жінка, яка народила йому дитину... «Я не знаю, як дочка переживе це! Не знаю, що буде далі! Боюся, що вони розлучаться!» — говорить крізь сльози моя приятелька, я ж спроможна лише знайти у відповідь якісь банальні фрази. Адже напередодні мала розмову з фахівцями щодо проблеми, яка загрожує сьогодні не просто багатьом українським сім’ям, а й в цілому моральним та родинним устоям нації. І було в їхніх словах дуже мало втішного.