— Наш фонд уже протягом чотирьох років виконує проект «Добро починається з тебе», що охоплює сотні шкіл і тисячі дітей по всій Україні. Ця доброчинна програма дозволяє дітям вірити у свої власні сили, у те, що вони можуть змінювати світ.
Ми всі знаємо, що усі великі справи починаються з маленьких ініціатив. Учасники проекту найперше мають описати те, що хочуть втілитити. Ми дуже просимо, щоб це були творчі оригінальні ідеї дітей, а не щось таке, що їм нав’язують учителі; щоб добра справа дійсно йшла від серця. Дуже важливо, щоб, реалізувавши задумане, діти могли зібратися і розповісти про свої добрі справи, поділитися успіхами, повчитися одне вiд одного. Думаю, якщо діти раз зробили добру справу, вони будуть робити добро і надалі. Вони стануть справжніми громадянами, будуть патріотами і не чекатимуть, допоки хтось інший вирішуватиме проблеми громади. Вони самі будуть думати у майбутньому, як вони можуть долучитися до того, щоб зробити нашу Україну кращою. Я просто захоплююся цими дітьми, які є надзвичайно добрими і надзвичайно творчими. Вони генерують такі ідеї, до яких я, можливо, і не додумалася б. Думаю, що у таких ідеях — їхнє серце, їхнє добро і Божа благодать.
Коли 9 травня багато хто з дорослих думав про речі конфліктні, ці діти йшли до ветеранів і їм допомагали, приносили їм їжу, співали їм — творили добро. Або. Дівчата в одній школі шили одяг для новонароджених дітей, які опинилися в притулку. Я запитала у школярок: після того, як ви поспілкувалися з цими дітками, думаєте, хоч одна з вас усиновить дитину у майбутньому? Вони сказали: «Ні. Кожна з нас планує усиновити дитину». Коли ти це чуєш, розумієш, що зроблені дітьми добрі справи будуть мати свої наслідки і через 10, 20, 30 років.
До проекту «Добро починається з тебе» ми долучили дітей, яких виховують у виправних закладах. Минулого року учні звичайної школи почали з ними спілкуватися і писати їм листи. Цього року вихованці Бережанської колонії (Тернопільська область) з проектом «Промiнчик добра» стали переможцями у номінації юнацьких колективiв. Можливо, ці діти не отримали належного виховання у своїй родині. А тепер у них з’явилася можливість відчути, що і вони можуть зробити щось позитивне та корисне для когось іншого. Можливо, їм часто говорили: «Ти найгірший і нічого не можеш зробити у своєму житті». А тепер хтось каже: «Ні, ти кращий». Дай Боже, щоб усі діти у виправному закладі змінилися. Але навіть якщо один зміниться і стане достойним громадянином, то з упевненістю можна сказати, що школа, яка долучила до доброчинності дітей, які оступилися, — зробила дуже–дуже важливу справу на майбутнє.
Узагалi у світі рух волонтерства, благодійництва стає дуже потужним. У цивілізованому суспільстві завжди, як ти їдеш кудись на роботу чи у навчальний заклад, питають, що ти робив у своєму селі чи місті, як ти міняв світ на своєму рівні. Якщо ти не можеш сказати, що долучався до добрих справ, тебе не сприймають як повноправного громадянина. Ми, українці, не зможемо інтегруватися у цивілізований світ, поки не зрозуміємо, що у кожного є індивідуальна відповідальність за суспільство і довкілля.
Доброчинність була традиційною для українців, але її тривалий час винищували. Ми хочемо відродити традиції. Суспільство загалом — школи, церкви, молодіжні організації — має долучитися до доброчинності і навчити дітей робити добро. Це — тільки на користь дітям, життя яких від того стає повноціннішим і цікавішим. Є така крилата фраза: «Коли щось робиш для себе, воно вмирає з тобою, а коли ти щось робиш для інших — воно стає вічним».