Колосок, налитий грошима

Цьогорічної весни Україна посіяла без переможних реляцій, але під супровід продуктових скандалів. Тому головні питання, що виникають за підсумками весняної аграрної кампанії, — яким буде врожай, а отже, чи вдасться восени уникнути дефіциту окремих продуктів і якими будуть ціни на продовольство? Експерти переконані: нестачі продуктів наша країна, найімовірніше, уникне. Але кінцевому споживачеві, тобто нам із вами, від цього легше не стане: подешевшання того, що вже злетіло в ціні, не станеться. А зростання собівартості польових робіт і тенденція світових ринків, навпаки, штовхатимуть ціни вгору.

Добрива побили рекорд...

Усього вітчизняні аграрії обробили та засіяли 26,7 млн. га ріллі. Приблизно стільки ж, як і торік. Зерновий клин — усупереч усім драконівським обмеженням уряду на експорт збіжжя — навіть трохи наростили: на 443 тис. гектарів, і тепер він становить 15,6 млн. га, або майже 60% від усіх сільськогосподарських площ. Збільшили посіви кукурудзи — на 457 тис. га, довівши їх до 3,2 млн. га. Незначно — на 98 тис. гектарів — збільшили площі під гречку. І хоча здійснювався цей процес не ринковим, а адміністративним шляхом — районні чиновники наполегливо рекомендували місцевим аграріям не забувати про легендарну сільськогосподарську культуру українців — свої 313 тис. гектарів будемо мати. І, мабуть, таки подолаємо дефіцит. Трохи більше засіяли просяних культур — останнім часом зафіксували також їх нестачу в Україні. 131 тис. гектарів, які відвели під, утім, не дуже популярну крупу, — також виглядає як крок із подолання дефіциту.

«Посівна завершується у плановому режимі», — повідомив галузевий міністр Микола Присяжнюк і розповів про ще одну хорошу новину. Так, за його словами, цьогоріч аграрії отримали рекордну кількість засобів для захисту рослин — аж 105% від потреби. У порівнянні з минулим роком маємо суттєве зростання: в середньому на одну восьму. Тож чиновники сподіваються, що хоча би клятий довгоносик упродовж наступних місяців не заважатиме працьовитим вітчизняним селянам і їхнiм мудрим правителям. Не зафіксовані і перебої з паливно–мастильними матеріалами: аграріям відвантажили бензину і солярки також понад сто відсотків до обсягу заявок. На всякий випадок.

Не пошкодують для справжнього смаку українського хліба і мінеральних добрив. Весна 2011 року побила двадцятирічний рекорд: у ґрунт внесли наполовину більше добрив, ніж торік! «У профіль» досягнення виглядає так: 78 кілограмiв діючої речовини на один гектар ріллі. Тому аграрне міністерство готується до переможних реляцій: звітувати про врожай навіть за не дуже сприятливих погодних умов.

...і ціни також

Щоправда, про деякі моменти урядовці повідомити забули. Скажімо, про те, що ті ж самі бензин і дизельне пальне наші хлібороби, як і решта українців, змушені були купувати за зовсім іншими цінами, ніж торік. «А ціна пального становить близько половини собівартості сільськогосподарських структур», — каже аграрний експерт Богдан Тимків. Отже, уряд заклав першу міну уповільненої дії під майбутній урожай.

Друга небезпека — справа рук виробників мінеральних добрив. «На піку посівної вартість аміачної селітри в мішкотарі становила 3200—3300 гривень за тонну. Це на 40% більше, ніж торік», — каже Тимків. Нині, до речі, селітра подешевшала — до 2800 гривень. Це свідчить, що виробники зуміли непогано заробити. На відміну від селян, які не вміють гратися в монополію на ринку. За підрахунками аналітиків, собівартість тонни пшениці у 2011 році збiльшиться на 20—25%.

Але й це ще не межа. Так, наступний рік може продемонструвати черговий ціновий рекорд на ринку добрив. Для їх беззастережного підвищення виробник має два аргументи: монополізацію ринку та зростання вартості природного газу, який є визначальним у собівартості добрив. Оскільки російський газ за всіма прогнозами найближчим часом має подорожчати — а за песимістичними, на цілих 30% (РФ нібто планує запроваджувати новий податок на видобування природних копалин) — тоді український селянин опиниться на розпутті. На якому «наліво» означатиме повністю відмовитися від амічних добрив через їх недосяжну ціну, а «направо» — піднімати вартість своєї продукції.

Більше, але дорожче

Але якщо не заглядати так далеко, то настання осені можна очікувати без надмірних хвилювань. «Очікуємо зростання виробництва всіх культур, — каже Богдан Тимків. — У тому числі пшениці, кукурудзи, частково ячменю, а також соняшнику, ріпаку та сої». Зіпсувати плани може хіба що погода, прогнози якої на нинішнє літо наразі розбігаються. Але формула «більше — значить дешевше» у даному випадку не спрацює. Причин тут багато: не еластична економіка, коли ціни, піднявшись вгору, вже не падають; зростання собівартості; тренд до подорожчання продуктів харчування на зовнішніх ринка і, за винятком пшениці, відкриті кордони для їх експорту. Все це разом взяте призведе, на думку експертів до того, що вартість вирощеного на землі не тільки не знизиться, а навпаки — зросте.

До цих, порівняно нових причин, додадуться й традиційні біди українського АПК. «Близько 15—20% врожаю гине на полях у процесі збирання, — каже експерт компанії «Агроконсалтинг Груп» Євген Прошутяк. — А дві третини овочів — мало не в перші осінні місяці. Причина стара: овочі просто ніким і нікому збирати, а потім немає умов для їх транспортування і зберігання».

Тож, за словами аналітиків, круп — гречки і проса — вже з осені цього року буде вдосталь. Запасатися ними не варто, але й сподіватися на дешевизну — також. «Другий хліб» українців — картопля — як і решта овочів, продемонструють свої сезонні примхи. Тобто, вже незабаром подешевшають, а ближче до зими, як тільки запаси у погано пристосованих вітчизняних сховищах вимерзнуть, може знову настати їх дефіцит. І ті, хто не закупив вітчизняну, їстиме бараболю з Білорусі, Польщі та Єгипту. Попередні контракти на цей імпорт вже укладені.

Ну і не варто забувати про ще одну, не менш важливу причину цінових стрибків: спекуляції та ажіотаж. «Скуповуючи продукти, люди самі собі піднімають ціну», — каже «УМ» керівник аналітичного департаменту консалтингової агенції «ААА» Марія Колесник. А з приводу винахідливості спекулянтів, особливо наділених чиновницькими печатками, можна говорити довго. Чи повторять в Україні операцію «Гречка–2», нині не знає ніхто.