Якби вірус гепатиту С не був настільки мінливим, як вірус звичайного грипу, у людства було б однією глобальною проблемою менше. Але, на жаль, гепатит С належить до групи вірусів, найбільш пристосованих до виживання в природі. У процесі передачі генетичного матеріалу вірус моментально змінюється, породжуючи низку нових субтипів. Саме тому неможливо створити вакцину від цього важкого захворювання, яке щороку вбиває більше півмільйона мешканців планети. Одні хворі помирають тому, що звертаються до лікарів надто пізно, інші — бо не мають грошей на придбання ліків. За прогнозами експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, якщо ситуація кардинально не зміниться, у найближчі 10—20 років саме гепатит С «переплюне» ВІЛ–СНІД і стане головною проблемою інфекціоністів. Напередодні Всесвітнього дня боротьби з гепатитом провідні експерти України розповіли «УМ», чому гепатит С називають «ласкавим убивцею», хто найбільше ризикує інфікуватися та наскільки реальні масштаби поширення гепатиту В і С відрізняються від офіційної статистики. А ще — як довго триває лікування, скільки воно коштує та що робити хворим, які не мають грошей на придбання найефективніших препаратів.
Вірус роками «сидить» у печінці, призводячи до раку й цирозу
Як пояснює директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.Громашевського НАМН України, доктор медичних наук Віктор Марієвський, гепатит С називають «ласкавим убивцею», тому що хвороба розвивається майже безсимптомно. У гострій фазі, невдовзі після інфікування, може піднятися температура, з’являється загальна слабкість, підвищена втомлюваність, біль у м’язах та суглобах — загалом перебіг хвороби дуже легкий, грипоподібний. Тому людина в більшості випадків навіть не звертає уваги на це нездужання і швидко забуває про симптоми, які минають через тиждень. Але хвороба нікуди не зникає, просто переходить у хронічну непомітну стадію. Вірус «осідає» в печінці, розмножується там, спричиняє запалення та руйнує клітини органа. Процес може тривати роками і навіть десятиліттями, аж поки не виникнуть більш промовисті симптоми: біль у животі, втрата апетиту, потемніння сечі, знебарвлення калу, жовтяниця. Ці ознаки сигналізують про важкі наслідки гепатиту — фіброз, цироз і навіть рак печінки. У крайніх випадках людині життєво необхідна пересадка печінки. А в нашій країні це операція на межі фантастики, бо знайти донора дуже складно.
Успіх у лікуванні хворих на гепатити С і В залежить від своєчасного звернення пацієнта до лікаря та встановлення діагнозу. На жаль, сьогодні у нашій країні аналізи на гепатити С, В роблять лише за гроші (як у приватних, так і в бюджетних клініках), оскільки держава не забезпечує лікарні реактивами, середовищами для їх проведення. Єдині, хто за законом має право на безкоштовне обстеження, — це донори крові, і то це правило не завжди спрацьовує в реальному житті.
«Якщо людина хоче дізнатися свій гепатит–статус, вона має зробити аналіз на антитіла, — пояснює Віктор Марієвський. — Це первинний скринінговий тест, який коштує близько 100—150 гривень. 150 — на гепатит С, 150 — на гепатит В, от уже й 300 гривень. Якщо в людини виявили антитіла до гепатиту С, значить, їй треба обстежитися далі, робити ПЛР (полімеразну ланцюгову реакцію), яка обійдеться вже у 200—300 гривень. Якщо аналіз підтвердить наявність вірусу в організмі, тоді слід порахувати кількість вірусних часток, щоб почати адекватне лікування, розрахувати схему терапії, а це вже від 500 до 800 гривень».
Сучасне лікування коштує 10—11 тисяч гривень на місяць
Утім діагностика — це лише «квіточки». Найбільші проблеми у хворих на гепатит С виникають із пошуком грошей для придбання ліків. А суми катастрофічно великі…
«До середини 1990–х років у нашому розпорядженні був лише один противірусний препарат, який належав до лінійних інтерферонів, — пояснює завідувач відділу вірусних гепатитів та ВІЛ–інфекції/СНІДу Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.Громашевського НАМН України Сергій Федорченко. — Його ефективність щодо повного знищення вірусу при тривалості лікування 48 тижнів сягала всього 12—29%. Наприкінці 90–х років був синтезований новий препарат, який отримав назву рибавірин. Комбінована терапія інтерферон+ рибавірин була ефективніша. Ми могли реально вилікувати до 36% хворих із першим генотипом вірусу та до 79% пацієнтів із другим і третім генотипами. Але найкращий результат дає найсучасніший метод лікування із застосуванням пегільованих інтерферонів, які, на жаль, є надзвичайно дорогими. На сьогодні у світі існує лише два основні виробники цих препаратів — американська і швейцарська фірми. Вони є монополістами на фармацевтичному ринку, тому й диктують свої умови. Лікування пегільованим інтерфероном та рибавірином для пацієнта вагою 75—80 кілограмів обійдеться в суму близько 10—11 тисяч гривень на місяць. Залежно від генотипу, лікування триватиме або 48 тижнів (при першому, четвертому генотипах), або 24 тижні (при другом, третьому генотипах). А в разі мікс–інфекції, коли, наприклад, одна людина одночасно має ВІЛ та гепатит С, термін лікування подовжується до півтора і більше років. Можете самі порахувати, у яку суму обійдеться курс терапії».
Щоправда, для українців, які мають ВІЛ–інфекцію, лікування від гепатиту С є безкоштовним. Ліки для таких пацієнтів закуповує держава. І це створює додаткове напруження в суспільстві, оскільки виникає обурення: чому це одні хворі отримують безкоштовні медикаменти, а решта повинні або шукати гроші, або помирати.
«На превеликий жаль, наша держава не передбачає виділення коштів на високовартісне лікування гепатитів, — визнає Віктор Марієвський. — Використовують препарати, які значно дешевші (вартість курсу 150—180 гривень) сучасних, але навіть їх не постачають у потрібній кількості. І що робити, коли до нас приходить хворий і каже, що не має 10 тисяч доларів на рік, щоб купити найефективніші препарати? Ми починаємо шукати вихід. Використовуємо стару схему лікування, комбінуємо різні засоби, знаходимо нові, альтернативні методи. Наприклад, у нашому інституті для допомоги хворим на вірусні гепатити застосовують лазерне опромінення крові. Добрі результати дає плазмаферез — забір певної кількості плазми і повернення в організм усіх інших компонентів крові. Коли частину плазми усувають, по суті, відбувається пряме очищення організму від збудника захворювання. Вірусне навантаження зменшується, і хворий почувається значно краще. Щоправда, через деякий час кількість вірусів знову збільшується».
Утім, як наголошує пан Марієвський, один лише інститут не спроможний «витягти» ситуацію. Про пацієнтів із вірусними гепатитами зобов’язана подбати держава: «Необхідно терміново зробити так, щоб діагностика і лікування гепатитів В і С та диспансеризація були справді доступними для українців. Для цього потрібна спеціальна державна програма, за якою виділятимуть кошти на закупівлю тест–систем і препаратів для хворих. Я особисто готував перший варіант концепції Національної програми боротьби з вірусними гепатитами ще чотири роки тому. Ми довго оббивали пороги у Верховній Раді й нарешті досягли успіху. У Міністерстві охорони здоров’я активно розробляють проект програми, куди насамперед закладено доступність обстеження і безкоштовність лікування хворих на гепатити В і С».
Лікарі переконані: якщо така програма запрацює, в Україні різко зменшиться смертність від вірусного гепатиту С. Адже бюджетна допомога дозволить отримати нормальне лікування тим хворим, які не мають десятків тисяч гривень для придбання дорогих препаратів.