Гримаси трамвайного секонд–хенду

Громом серед ясного неба став лист німецького підприємця Сергія Лоренца на адресу голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула та прокурора області Наталі Марчук, у якому заявлялося, що міська влада закупила трамвайні вагони німецького виробництва у п’ять разів дорожче за їх ринкову вартість. Цю інформацію відразу підхопили дніпропетровські політики. Депутати міськради зажадали від міського голови створити спеціальну комісію для розслідування обставин закупівлі трамваїв. Скандал знайшов своє висвітлення на інтернет–сайтах, у німецьких та російських газетах.

Дніпропетровські журналісти, щоб знайти істину, навіть спеціально поїхали до Німеччини. І, насамперед, розшукали підписанта гучного листа Сергія Лоренца, який переїхав сюди з Росії років 15 тому. Він мешкає у прикордонному місті Аахені на крайньому заході Німеччини. На прожиття заробляє переважно здаванням в оренду автомобілів та квартир. Переміщується на старенькому «Рено», а в якості офісу використовує однокімнатну квартиру на першому поверсі блочного будинку. Але найбільше журналістів вразило те, що пан Лоренц, який претендував на підписання великого контракту, жодного трамвая за своє життя... не продав. При цьо­му записувати свої одкровення на відеокамеру німецький підприємець навідріз відмовився.

Інший бізнесмен Вільгельм Шок, у якого дніпропетровська влада і придбала 48 трамваїв, навпаки, на інтерв’ю погодився без жодних застережень, заявивши, що йому приховувати нічого. Та й мешкає він у великому будинку, роз’їжджає на новенькому «Мерседесі». Але найважливіше — пан Шок, виходець iз Казахстану, за останні десять років продав до країн СНД і Східної Європи понад 300 трамваїв і тролейбусів, які були в ужитку, у тому числі у 2004 році — 20 вагонів у Дніпропетровськ.

Ще цікавіше — вторинний ринок міського електротранспорту в Німеччині досить обмежений. Отож і Шок, і Лоренц пропонували одні й ті ж трамваї. Тільки у пана Лоренца їхня загальна вартість «випливала» на 352 тисячі євро більшою. До того ж він вимагав у покупців з Дніпропетровська ще й 17 мільйонів гривень попередньої оплати.

А потім з’ясувалося, що переговори про придбання трамвайних вагонів iз Німеччини починав вести ще колишній директор комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», а нині — пенсіонер Володимир Карпенко. І коли на одному з дніпропетровських телеканалів розгорілася дискусія на цю тему, саме він вніс у її перебіг неабияке пожвавлення. Адже пан Карпенко звинуватив своїх колишніх колег у неоптимальному виборі постачальника і заявив, що, окрім Лоренца і Шока, є ще й третій, найкращий, про якого воліють не згадувати. Але тут знайшовся нинішній директор «Дніпропетровського електротранспорту» Володимир Легкий, який повідомив, що цей третій є... племінником пана Карпенка. І вигулькнув він на обрії з нижчою ціною, коли стала відомою вартість пропозицій Лоренца і Шока. Коли ж на посаду було призначено Легкого, племінник його попередника зі схеми переговорів випав. Саме на цьому тлі і з’явився лист пана Лоренца на адресу голови Дніпропетровської облдержадміністрації та прокурора області...

У самому ж Дніпропетровську мало хто сумнівається у причинах цього скандалу — якби трамвайні вагони закуповували не в умовах таємності, а публічно, подібної детективної історії могло б і не виникнути.