Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Мазепа у трактуваннi Володимира Смотрителя. (Фото з сайту slavuta–mvk.info.)
Хмельницький монотеатр «Кут» нещодавно показав у Києві свою останню прем’єру — виставу «Мазепа». Спектакль має багаторічну передісторію. Свого часу Богдан Мельничук написав п’єсу для великої сцени — виставу на 40 дійових осіб поставили в Дніпропетровському драматичному театрі. Три роки тому Ярослав Мельничук взяв на себе обов’язки продюсера, шукав гроші і сподівався, що «Мезепу» покажуть у Хмельницькому драматичному. Не судилося... Тож брати Мельничуки вирішили діяти, не покладаючись на фiнансову пiдтримку — п’ятдесят сторінок п’єси вони переписали на матеріал для моновистави.
У спектаклi звучать цитати листiв гетьмана Мазепи, історичних документiв, уривки з «Історії русів», праць Ілька Борщака та Рене Мартеля, сучасних дослідників Дениса Журавльова, Бориса Крупницького, Сергія Павленка, Тетяни Таїрової–Яковлевої... Відеосупровід вистави був «заверстаний» з фрагментів фільмів «Чорна рада», «Дорога на Січ», «Вогнем і мечем». Завдяки такій різноманітності, візуальній та словесній, глядач отримав досить повну версію життя і творчості Івана Мазепи. «Надмета вистави — дати молоді вірний курс, показати, що треба ставати воїном сьогодні. В мистецтві також мають бути воїни», — вважає «сценiчний Мазепа» актор Володимир Смотритель.
Чи не найбільше здивував сам образ Івана Мазепи, «припливи та відпливи» його настрою. Режисерське бачення гетьмана незахищеного, ураженого коханням, який ніжно пестить намисто любої Мотрі Кочубей, зворушило... Любовна лінія, вплетена в сюжет, «розбавила» історичний формат вистави. Емоційність дійства підсилив і червоний колір, що час до часу «заливав» сцену. Колір пристрасті, мужності, любові, боротьби, влади, війни якнайкраще підкреслював і всі сюжетні лінії, що переплелись у виставі. Акцентували на собі увагу й свічки, символ світла, життя, яке то тяжіє яскравим «вогником» до неба, то згасає, залишивши лише «краплі воску». І, як каже режисер, «свічки це, з одного боку, — спалений Батурин, із іншого — це свічки, що «горять» (булава, герб, шапка)».
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>