У «сім’ї» — без шантажистів!

Сталося давно прогнозоване «УМ»: в Україні припинено виробництво первинного алюмінію, й тиждень тому перші двісті звільнених робітників здавали свої зарплатні картки до філії «Укрсоцбанку». Регрес відбувається з «легкої руки» компанії «РусАЛ», яка є власником Запорізького алюмінієвого комбінату.

Нема роботи — не буде й параду!

Зупинка останньої серії унікального електролізного виробництва викликана начебто небажанням українського уряду ввести для ЗАлКу диференційований тариф на електроенергію. Мовляв, «кіловатний» сегмент у структурі собівартості «крилатого металу» становить нині близько сорока п’яти відсотків, відтак комбінат упродовж останніх трьох років зазнав збитків на 140 мільйонів доларів.

Російські магнати акцентують на збитках, а профком ЗАлКу — на безробітті, що загрожує колективу. За 2007—2010 роки кількість працюючих скорочено більш як у п’ять разів, й весняне звільнення електролізників — черговий, однак не останній крок росіян в економії на запоріжцях.

Ініціатори зупинки електролізного виробництва мають намір налагодити на потужностях ЗАлКу виготовлення щороку 15—20 тисяч тонн прокату з алюмінієвих виливанців, які доправлятимуть з волгоградського заводу, що також належить «РусАлу». Навіть у цьому випадку наприкінці 2011–го буде задіяно менш як півтисячі працюючих запоріжців. Щось не віриться і в перспективу відновлення виробництва кремнію, законсервоване у грудні ще 2008 року. Якщо таке диво і станеться, то роботу одержать з півтораста, не більше, робітників. І це на підприємстві, потужності якого, нагадаю, — сто тисяч тонн первинного алюмінію щороку.

З огляду на надто сумні реалії та невтішні «перспективи» металурги зігнорували рознарядку запорізької влади щодо масової участі у травневій маніфестації (принагідно: уперше за двадцять років Незалежності України колективи могли нести прапори не партій, а своїх підприємств). Хто ж долучився до ходи «солідарних», той намагався висловити невдоволення ситуацією. Схоже, що їх так ніхто й не почув.

Якщо Москва нам скаже «треба»...

...Конфлікт інтересів триває упродовж п’яти років. Диференційовані тарифи для окремих категорій підприємств були введені у 2000–му, за прем’єрства Віктора Ющенка, однак п’ять років по тому уряд Юлії Тимошенко їх скасував. Відтоді запорізькі алюмінієвий і титано–магнієвий комбінати неодноразово клопоталися перед Кабміном про повернення «кіловатних преференцій». У грудні 2008 року президентський законопроект передбачав «прив’язку» тарифу на електроенергію для ЗТМК і ЗАлКа до вартості їхньої продукції на світових біржах, однак українські реалії надто мінливі, і цього не сталося.

Не варто забувати, що ЗАлК — підприємство приватне та ще й іншої держави. І все ж таки вірогідність поступок російському монополісту досить висока — з огляду на проросійське налаштування діючого Кабміну, а також на його потуги з перегляду газових домовленостей між двома країнами. Так, упровадження для ЗАлКу тарифу в розмірі 4,3 цента за кіловат коштуватиме Україні щонайменше мільярда гривень, і таке (де–факто) дотування економіки іншої країни необхідно буде на когось перекласти. Невже уряд, вчасно не підставивши «тарифне плече» українському ЗАлКу, зробить це на вимогу монополіста російського?

Будь–який подив iз такого, поки–що вірогідного, рішення буде зайвим, якщо врахувати ту обставину, що власник «РусАлу», російський бізнесмен Олег Дерипаска, знайшов спільний інтерес з українським віце–прем’єр–міністром Андрієм Клюєвим, стверджує «Комерсант». У тому сенсі, що «РусАл» має намір створити СП зі структурами, контрольованими родиною Клюєвих, яке постачатиме кремній Запорізькому заводу напівпровідників — підприємству, у рентабельності і прибутках якого дуже зацікавлена сім’я Андрія Клюєва. Саме він, до речі, й очолив нещодавно створену робочу групу при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, яка й «вивчатиме» доцільність упровадження диференційованого тарифу для ЗАлКу. Коло замикається, і в урядових кабінетах уже відверто лобіюють інтерес зросійщеного ЗАлКу: інакше, мовляв, комбінат буде перепродано хтозна–кому, і тоді...

ДО РЕЧІ

Віце–прем’єр — кращий за світовий ринок...

Лобіюючи власні інтереси у Києві, російський монополіст паралельно відстежує перебіг подій і на міжнародних ринках, на яких вартість тонни первинного алюмінію знизилася до 2170 доларів США. Деякі експерти вважають, що за умови повернення ціни у докризові рамки — 3400—3500 доларів — «РусАл» може й відновити унікальне виробництво ЗАлКу. Великі сумніви, адже, по–перше, реконсервація електролізів — технологічний процес не лише тривалий, а й дорогий (навіщо росіянам зайве тратитися, якщо є алюміній «рідніший»?); по–друге, світова економіка може зазнати не прогнозованого оптимістами динамічного поступу, а навпаки — чергової кризи. А ось порозуміння з родиною Клюєвих, чий представник кермує на урядовому кораблі, — справа ближчої, з уже реальними обрисами, перспективи...