Наметова мета

Післязавтра під стінами Верховної Ради підприємці та профспілки, які об’єдналися у громадський рух «Вперед», збираються провести «Весняний марш протесту». Головні вимоги протестувальників: відставка уряду Азарова, перегляд проголошених Президентом реформ (зокрема пенсійної, податкової та земельної), а відтак — ухвалення альтернативних законопроектів, розроблених учасниками руху. Регіональні віча відбулися наприкінці минулого тижня у багатьох обласних центрах, а вчора — на Західній Україні. Одним iз лiдерiв руху «Вперед» є депутат вiд БЮТ Наталiя Королевська.

Свій «День гніву» минулої суботи в Києвi вирішили провести представники руху «Спільна справа» — вони збиралися розбити у Маріїнському парку наметове містечко й чекати учасників «весняного маршу» у четвер. Утім нечисленним активістам не вдалося встановити поблизу парламенту жодного намету. Виступ провалився — не в останню чергу завдяки силовим дiям мiлiцiї.

На одного розгніваного — чотири менти

Після репетицій «Дня гніву» в регіонах місцева влада погрожувала активістам — мовляв, жодних повторних акцій протесту проти влади, їхати до Києва навіть не пробуйте. Так, голова чернігівської профспілки підприємців Олена Варнакова каже, що керівництво облуправління культури погрожувало звільненням акторам обласного музично–драматичного театру ім. Шевченка в разі повторної участі у театралізованому мітингу.

Минулої суботи автобуси з активістами руху «Вперед» iз Чернігова міліція зупиняла в районі станції метро «Чернігівська». Загалом до центру Києва дiсталося трохи більше трьох сотень мiтингувальникiв. І хоча цієї кількості явно недостатньо, щоб влада відчула народний гнів, урядовцi вочевидь були схарапудженi. Що й казати, Прем’єр–міністр Микола Азаров одразу почав домовлятися з лояльними до влади підприємцями про вдосконалення Податкового кодексу. Але найбільше острах влади демонструють її дії на випередження: у центрі столиці, зокрема поблизу ВР, «охороняли порядок» ледь не півтори тисячі міліціонерів! Тобто по чотири правоохоронцi на одного «гнівного» мітингувальника! Кажуть, це була реакцiя на анонсованi лiдером руху «Спiльна справа» Олександром Данилюком аж 135 тисяч манiфестантiв.

Головний аргумент міліції, яка зустріла протестувальників у Маріїнському парку: акція несанкціонована, оскільки напередодні Київський окружний адміністративний суд задовольнив вимогу мiськдержадмiнiстрацiї й заборонив проведення тут будь–яких акцій. Саме тому в людей одразу почали вилучати намети та обладнання для їх встановлення. Спроба підвезти нове обладнання, намети та карімати також завершилася невдало: автівку активіста «Спільної справи» Олега Загребельного з цим добром зупинили інспектори ДАІ й вилучили документи на машину без пояснень.

Кільком опозиційним нардепам вiд «НУНС» i БЮТ — Андрію Парубію, Михайлу Волинцю та Юрію Гримчаку — не вдалося встановити свої «пересувні громадські приймальні». Мало того, відбулася штовханина з бійцями «Беркута», після чого мiлiцiянти почали затримувати людей. Один з організаторів акції Олександр Данилюк стверджує, що «Беркут» оточив кілька десятків учасників акції й почав по одному висмикувати з натовпу.

У прес–службі МВС «УМ» повідомили, що в цій бійці один iз працівників міліції отримав тілесні ушкодження, тяжкість яких визначить експертиза. З неофіційних джерел відомо, що бійця нібито вдарили в пах.

І намети, i сміття

Наразі столична прокуратура вивчає відеозаписи, зроблені поблизу парламенту, після чого дасть оцінку суботнім подіям. На думку речника міліції Києва Володимира Поліщука, бійка відбулася через непокору опозицiонерiв міліції, яка лише виконувала рішення Феміди.

Уже традиційну «непокору при затриманні» виявляв КУНівець Микола Коханівський. Загалом було затримано семеро осіб — за «хуліганку». Утім невдовзі всіх їх випустили з міліцейського автобуса: двох — майже одразу, а ще п’ятьох фактично звільнила Наталія Королевська. Завдяки недоторканності депутатка пробилася через кордони міліції до автобуса, після чого домовилася iз правоохоронцями про компроміс: активістів звільняють після складання адміністративних протоколів.

Під вечір міліція затримала й лідера «Спільної справи» Данилюка, який, по суті, відповідальний за провал зовсiм не пiдготовленої акції в суботу. На нього також склали протокол через порушення правил проведення мирних зібрань. І попередили: якщо продовжить несанкціоновану акцію ще й у неділю, то арештують.

Сотня активістів ночувала у парку, а в неділю Данилюк таки провів мітинг, хоча ставити намети його активісти вже не намагалася.

Що цікаво: співробітники КП «Київблагоустрій» демонтували бiля Ради навiть тi намети, які встановлювалися на підтримку Партії регіонів уже багато рокiв, i вивезли шість вантажівок сміття. Лiквiдовано й «молiльний» намет Московського патріархату, що стояв із 2007–го.

Дивно, але, коли «регіонали» перебували в опозиції, ніхто не забороняв їм наметові містечка, зокрема й поблизу парламенту. Саме намет ще з початку 1990–х рокiв вважали символом українського протесту. Але тепер, схоже, новi порядки.

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Вадим Карасьов, політолог:

— В українському суспільстві наразі не видно якоїсь трансформації в колективну масову протестну дію. Тому нічого було чекати 14 травня, так само не варто чекати масового протесту, подібного хоча б до Податкового майдану, і 19 травня.

Причини? По–перше, зараз наше суспільство «вистигає». Бо після масових протестів початку століття («Україна без Кучми», помаранчевий Майдан тощо) має бути пауза. Тим більше, що українці — старіюча нація, ми не такі молоді й гарячі, як громадяни арабських країн. По–друге, гнів — це психологічна реакція на владу, яка себе повністю дискредитувала. А люди ще не втомилися від цієї влади, бо знали, хто вони такі, і раніше.

При цьому влада діє на випередження доволі ефективно: вчасно перекриває під’їзд учасників акцій, не дає створити наметове містечко, займає Майдан під телешоу тощо.

Не варто чекати й голодних бунтів, бо наше суспільство не настільки урбанізоване — люди звикли виживати на городі, дачі тощо.

Дні гніву не стануть масовими ще й тому, що в суспільстві наразі немає лідерів альтернативи, нових кандидатів надії. От Ющенко був кандидатом надії у 2004 році. Тимошенко вже була при владі, тому зараз лідером надії не є. Яценюк занадто молодий для того, щоб бути вождем такого рівня.

А пан Данилюк, який намагався встановити намети, формується як польовий командир. А про те, що він може стати лідером або вождем, узагалі не йдеться.