Сталін і Гітлер — на одне лице

Річницю завершення війни в Україні все–таки відзначали під двома прапорами — синьо–жовтим і червоним. Низка регіонів відмовилися від вивішування дражливих полотнищ. А в деяких місцинах замість копії власне прапора Перемоги напинали чисто червоні знамена або прапори СРСР. Втім ситуація була б іще «червонішою», якби Президент Віктор Янукович підписав закон про офіційне вивішування копій прапорів Перемоги. На Банковій переміг здоровий глузд (можливо, й із меркантильних міркувань), і там вирішили не поспішати із візуванням документа.

Політолог Олександр Палій зазначив у коментарі «УМ»: «У Президента було бажання вмити руки від тієї провокації. Її розкручували у всіх провладних газетах і на телеканалах, зокрема, на каналі голови СБУ (мається на увазі Валерій Хорошковський та «Інтер». — Авт.). Арт–підготовка до мордобою велася давно. Президент, розуміючи, до чого йде, не захотів асоціюватися із цими сутичками». Водночас політолог наголошує: Президент як керівник держави відповідальний за дії влади.

На думку Палія, сутички, які відбулися у Львові, були вигідні владі. «Керівництво держави ховає свої провали в соціальній та економічній політиці, намагається зняти із себе відповідальність за підвищення цін, вкидаючи суспільству такі (насправді мало важливі) теми. Влада вирішує свої проблеми і продовжує працювати, обкрадаючи ветеранів. Вона не може забезпечити хлібом — тому підкидає народові «видовища», — вважає політолог.

Ще одна сторона, якій цей конфлікт грає на руку — це Росія. «Зовнішні сили отримали матеріал для 5–хвилинок чи 5–годинок ненависті в якості засобу для інформаційної війни», — коментує політолог.

І справді, вчора українськими подіями зацікавилися у Москві. Спікер Державної думи РФ Борис Гризлов доручив трьом профільним комітетам парламенту підготувати проект заяви з приводу подій у Львові. «Було б правильним доручити трьом­ комітетам — у справах СНД, у справах ветеранів і у міжнародних справах — підготувати заяву у зв’язку з безчинствами львівських націоналістів. І в середу на пленарному засіданні її обговорити», — заявив учора Гризлов. А деякі депутати запропонували накласти заборону на банківські перекази грошей із Росії у Львів — щоб заробітчани «не годували своїх націоналістів».

Зате росіяни можуть потішитися з того, що в День Перемоги український Перший національний телеканал транслював у прямому ефірі парад із Москви. А також тим, як відзначали День Перемоги на Сході України чи в тому ж Києві.

Під час урочистої ходи, яка відбулася на столичному Хрещатику, копію прапора Перемоги несли поперед державного стяга. Червоний прапор був установлений і на раритетному БТРі. А колону очолював Віктор Янукович. До піджака Президента (як і інших представників влади) була прикріплена, щоправда, синьо–жовта стрічка — дякуємо, що не червона.

Пізніше у центрі столиці святкували комуністи. Вони пронесли центральними вулицями найбільшу в СНД копію прапора Перемоги. А ще не цуралися носити портрети Сталіна й гасла із возвеличуваннями кривавого диктатора: «За Родіну, за Сталіна!», «Проснісь, вставай, товаріщ Сталін, страну от гібелі спасай!»

* * *

На вулиці Петлюри в районі київського залізничного вокзалу зранку висіли червоні прапори, але з ними досить успішно боролися патріотично налаштовані кияни. На відміну від Сум — там прапор СРСР залишився майоріти на приміщенні державного архіву. Того самого, що зберігає матеріали про злочини радянського тоталітаризму. «Його важко було зняти — там воєнізована охорона і високий паркан», — констатує голова сумської «Свободи» Ігор Мірошниченко, котрий провів у місті просвітницьку акцію на тему червоного прапора як злочинної символіки.

* * *

У Луганську так вихваляли Йосипа Віссаріоновича, що ледве не поплутали його... з Адольфом Гітлером. Як повідомив телеканал «1+1», луганські комуністи прийшли на мітинг із портретами радянського тирана. Один із них встановили біля пілона Слави, щоб кожен охочий міг сфотографуватися біля «батька народів». Під репродукцією були слова: «Не треба думати — з нами той, хто все за нас вирішить!». Це слова із пісні Володимира Висоцького, в якій під тим, «хто все вирішить», мається на увазі Гітлер.

* * *

У Харкові музичний супровід теж був оригінальним. Для ветеранів грали Потап і Настя Каменських. Через те, що їхній виступ затягнувся, старше покоління — з медалями на грудях і гвоздиками в руках — феєрверків так і не діждалося... Для участі в параді було запрошено гостей із військових частин Росії, які марширували разом із українськими вояками найбільшою площею Європи. У першій радянській столиці України червоні прапори майоріли мало не через кожну стометрівку. Стяги чіпляли не лише на адмінбудівлях, а й на магазинах, закладах харчування, над кабінами водіїв трамваїв, розповів кореспондент «УМ» Максим Савчук.