Поліноз по–українськи

Загалом весна — чудова пора року. Утім кожен п’ятий мешканець України зустрічає квіткове буяння не дуже весело. Більшість людей, які страждають від алергії на пилок рослин, починають чхати, кашляти, витирати нескінченні потоки слизу з носа та відчувати інші прояви полінозу ще в березні. Дехто «включається в процес» у червні, коли квітують лугові трави, або вже у вересні, коли зацвітає сумнозвісна амброзія. Останніми роками проблема набула такого поширення (хворіють близько 20 відсотків населення), що люди перестали сприймати її серйозно. Утім поліноз — це не банальний нежить, який минає без особливих наслідків. Якщо не лікувати алергію на пилок, із часом хвороба набуває більш важких проявів, може призвести до бронхіальної астми і навіть завершитися анафілактичним шоком. Про це і не тільки розповів «УМ» доцент кафедри клінічної імунології та алергології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика Віктор Літус.

«Пилок— це насамперед білок, який несе чужу для організму людини генетичну інформацію»

— Коли квітують дерева і трави, ми всі дихаємо одним і тим самим повітрям, наповненим алергенами. Але для одних людей пилок — це справжнє лихо, яке приносить головні болі, погіршення зору, порушення сну, висипання на шкірі. А інші не відчувають під час цвітіння дерев і трав жодного дискомфорту. Чому так?

— Насправді реакція є в кожного. Слизова оболонка і шкіра людини мають надійно захищати від проникнення алергену всередину організму. Один із механізмів цього захисту — це місцева запальна реакція. Судини набрякають, збільшується кількість слизу, і цей слиз змиває пилок, а набряк не допускає проникнення алергену глибше. Якщо подразника багато, людина чхає. По суті, що таке чхання? Це форсований видих через ніс. Потік повітря просто здуває проблемні речовини з поверхні слизової. Ви це можете відчути, коли прибираєте запилену кімнату — або з носа починає текти, або чхаєте кілька разів. Це фізіологічна захисна реакція, абсолютно нормальна для здорової людини. У кожного з нас постійно ідуть війни між імунною системою і всім тим, що хоче паразитувати, жити в нашому організмі «на повному забезпеченні». Але в деяких випадках в імунній системі відбувається порушення регуляторних процесів, хтось в організмі вирішує, що треба набагато активніше боротися з «ворогом». Реакція стає надто вираженою і переростає в алергічну. І вже тоді людині потрібно до 10 носовичків на день, щоб забрати цей слиз, стає важко дихати носом, докучає постійне чхання, свербіж у носі, біль в очах...

— Але ж пилок квітки — це не паразит, не вірус, не бактерія, яка дійсно хоче розмножуватися на готових харчах. Звідки така бурхлива реакція?

— Пилок дерева, квітки, бур’яну — це насамперед білок, який несе чужу генетичну інформацію. А це — найстрашніше для організму. Кожен біологічний об’єкт — генетично індивідуальний і намагається зберегти свою генетичну постійність. Тому імунна система бачить потенційну загрозу для збереження генотипу і знищує все те, що вважає чужим. Імунітет діє за принципом «хто не заховався, я не винуватий». Відбувається постійний контроль. Що це за об’єкт? Свій? Доведи! Довів — гаразд. Чужий? Ага, зробили йому дірочку в боці — і до побачення. Або фагоцити його з’їдають. І навіть своє — якщо воно неправильне — теж підмітають. Імунна система завжди в стані бойової готовності, бо віруси, бактерії мають свої методи виживання. Вони ховаються, вводять імунну систему в оману, роблять так, щоб вона не відреагувала взагалі або повільно збирала «солдатів» для удару. Людина навіть не здогадується, які змагання тривають усередині організму. Такі батальні сцени розгортаються... Хто швидше: чи імунна система запустить механізм знищення вірусу, чи вірус наробить стільки своїх нащадків, що вони здолають захисні сили організму...

«Для жінок обов’язково мити волосся щодня!»

— Хто більше ризикує захворіти на поліноз?

— Атопіки — люди, у яких генетично закладені порушення регуляції імунної відповіді. Вони більш чутливі до алергенів. До групи атопіків, як правило, належать люди, чиї родичі хворіють на алергію; ті, хто страждав на діатез у дитинстві; був на штучному вигодовуванні; хворі, схильні до інших алергічних проявів тощо. Таким особам треба зважати на особливості імунітету й берегти себе. У першу чергу — звести до мінімуму контакт із алергеном, триматися від нього подалі. У деяких країнах люди, які страждають на поліноз, мають право взяти відпустку на період цвітіння та поїхати в той регіон, де немає цього алергену. Але не у всіх є така шикарна можливість. Що робити, коли виїхати не можеш, а в повітрі повно речовини, яка запускає бурхливу реакцію імунітету? Треба зменшити час перебування на відкритому повітрі, ставити фільтри на вікна. І, що надзвичайно важливо, — прийшовши додому з вулиці, вдягнути марлеву маску й витрусити надворі весь одяг. Речі залишити не там, де ви спите чи постійно перебуваєте, а подалі від спальні. Перевдягнутися в домашні речі. А для жінок — обов’язково щодня мити волосся. Тому що воно набирає в себе дуже багато пилку, і якщо його не змивати, пилок буде відлущуватися, а ви почнете вдихати цей алерген уночі.

— Ховатися все життя від алергену — не найпривабливіша перспектива. А чи можна якимось чином вилікувати хворого на поліноз, щоб він міг стати здоровим і спокійно їздити на пікнік, коли квітне той самий полин?

— Можна. Але не симптоматичними ліками, які тільки усувають неприємні прояви хвороби, а за допомогою СІТ — специфічної імунотерапії, яка впливає на механізм, що спричиняє алергічну реакцію. Людині (звісно, після належної діагностики, визначення речовини, на яку організм так бурхливо реагує) у малих дозах вводять алерген. Поступово дозу збільшують, і регуляторний механізм імунної системи підлаштовується під ці умови, ніби «звикає» до них, більше не дає занадто бурхливу відповідь. У людини формується звичайна фізіологічна реакція. Специфічну імунотерапію проводять як мінімум упродовж двох сезонів. Але, на моє переконання, краще пройти до п’яти сезонів. Тому що з кожним разом ситуація покращується, а ремісія — стає довшою. Важливий момент: алерген можна вводити лише в період, коли у повітрі немає цього пилку, й людина не відчуває проявів полінозу. Це класичний метод лікування, який дає найкращий ефект. Після завершення терапії людина стає повністю здоровою, вільною від алергії на пилок назавжди. Шкода тільки, що не всі пацієнти вдаються до цього методу, бо для цього треба регулярно приходити в лікарню, виділяти час на процедури.

«Таблетки «від алергії» негативно впливають на судини»

— Авжеж, купити таблетки чи краплі в аптеці набагато легше...

— Легше, це правда, але для здоров’я не краще. Пацієнти дуже люблять купувати засоби для симптоматичного лікування алергії. І не думають про те, що речовини, які звужують судини носа і знімають набряк, мають багато побічних ефектів. Такі препарати дають швидкий ефект полегшення стану хворого. Але їх не можна використовувати тривалий час, оскільки вони піднімають артеріальний тиск, звужують судини мозку, негативно впливають на судини серця, роботу шлунка. Ці препарати потім можуть призвести до виникнення захворювань, пов’язаних з іншими системами. Крім того, у хворого під впливом цих засобів розростається слизова носа, і потім, коли вже немає алергічних процесів, слизова порушує носове дихання. Це проблема, яка інколи потребує навіть хірургічного втручання. Ці факти вже давно відомі лікарям.

Тому вважається, що препарати, які звужують судини, не можна вживати більше 5—7 днів поспіль. Колись рекомендації стосовно цих ліків мали обмеження у 30 днів, згодом — два тижні, а тепер — не більше тижня. Узагалі, це сигнал для самої людини. Якщо хворий використовує такі краплі п’ять днів, а покращення немає, значить, вони не допомагають. Тому швиденько треба звернутися до ЛОРа чи алерголога, щоб розібратися, у чому причина нездужання і що з цим робити. Загалом чим раніше ми з вами підхопимо поліноз, тим ефективнішим буде процес лікування. А то буває, що хворий сам собі «призначає» ліки, замилює симптоми, а хвороба прогресує. До лікаря звертається вже тоді, коли стає геть погано. І виявляється, що алергія на пилок уже переросла у бронхіальну астму — захворювання, яке набагато важче лікувати.

КАЛЕНДАР

Поліноз у наших широтах має певні особливості. У Криму, Донецьку, де є степи, полінози спричинюють трави. У регіонах, де багато лісів, найбільшого клопоту завдає опилювання дерев. Загалом за останні роки кількість хворих зросла, тому що в країні змінився клімат. Тепер немає чіткого кордону між весною, літом та осінню, теплий період триває. Це призводить до того, що рослини починають більше розмножуватися та довше «пилити», розширюючи території свого існування. Крім того, в нас багато необроблених територій, де розмножуються бур’яни, а вони теж викидають багато пилку. Особливо небезпечною в цьому плані є амброзія — рослина, яку завезли до України не так давно, але яка чудово прижилася й активно «пилить».

Як пояснюють фахівці, у полінозі «по–українськи» можна виділити кілька сезонів:

1. Квітень–травень, коли пилять переважно дерева. Найнебезпечнішою є береза.

2. Червень–липень, коли квітнуть лугові трави, особливо злаки.

3. Серпень–вересень, коли цвітуть бур’яни, полин і знаменита амброзія.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКТОР

Лікарі помітили, що люди, які живуть у містах, хворіють на полінози частіше і важче, ніж ті, хто живе в селі. По–перше, на той пилок, який літає в міському повітрі, осідає багато шкідливих хімічних речовин (зокрема, від вихлопів автомобілів, викидів підприємств тощо). А це збільшує алергенність рослинного білка. Бар’єрна функція слизової та шкіри погіршується, виникають певні дефекти. У селі повітря чистіше, слизова носа «працює» краще, тому пилок не так часто запускає алергічні реакції. По–друге, рослини, які ростуть у місті, змушені трансформуватися, щоб вижити. Вони пилять більше, і процес цього опилення значно ширший, ніж у рослин, які ростуть за містом.