Другий прихід «фартового»

Останні вісім місяців головна команда країни була схожа на вершника без голови. Після скандального відходу зі штабу «синьо–жовтих» Мирона Маркевича обов’язки «головного» тимчасово поклали на молодого Юрія Калитвинцева. Команду відверто лихоманило. Одна перемога, п’ять нічиїх, дві поразки — не надто переконливий результат на шляху до домашнього Євро–2012. І результати, і невиразний ігровий стиль не грали на користь Калитвинцева перед вирішальними виборами голов­ного тренера. І ось учора після майже тригодинних суперечок на виконкомі ФФУ збірній нарешті «пришили» повноцінну голову. Наставником національної команди вдруге призначили 59–річного Олега Блохіна.

Переважна більшість футбольної спільноти розуміла: Юрій Миколайович — тимчасова фігура, на зміну якій обов’язково має прийти авторитетний спеціаліст. У листопаді 2010–го інформаційний простір сколихнула новина: нашу збірну на Євро поведе італієць Марчелло Ліппі. Знаменитий сивочолий спеціаліст, із яким «скуадра адзурра» виграла ЧС 2006 року, вже й приїздив до Берна подивитися спаринг українців проти команди Швейцарії, а апеннінські ЗМІ повідомляли фінансові деталі з проекту контракту.

Наприкінці 2010–го з’ясувалося, що у Григорія Суркіса є проблеми важливіші, ніж головний тренер збірної, — під ним захиталося крісло президента ФФУ. Довелося усю зиму «цементувати» фундамент, який розхитували опоненти. За прямого втручання керівництва УЄФА та ФІФА Григорій Михайлович на посаді втримався. Проте, очевидно, втратив владну монополію. Як у регіонах, так і у виконкомі ФФУ з’явилася опозиційна більшість, яка пропонувала на посаду тренера збірної кандидатуру Блохіна, хоча Суркіс був не проти залишити зручного для себе Калитвинцева.

Головними козирями Олега Володимировича, який останні два роки сидів без роботи, називали його успіхи на ЧС–2006, реноме «фартового» та, звісно ж, ім’я. Ще одним фаворитом був Павло Яковенко, але вiн вiдмовився вiд дорослої збiрної на користь продовження роботи в перспективнiй молодiжнiй. Тож Олег Блохiн набрав 19 голосів із 27 можливих.

«Молодці, що обрали саме Блохіна. Думаю, що збірну повинна тренувати людина з відомим на весь світ ім’ям. Так як це було, скажімо, в «бундестімі», який свого часу очолювали і Франс Бекенбауер, і Юрген Клінсман, — каже в коментарі «УМ» Олександр Заваров, колега–тренер і колишній партнер Блохіна по «Динамо» 1970—80–х рокiв. — А те, що він останній час був без роботи, — так це, можливо, і краще. За два роки він зарядився, обріс новими ідеями та думками».

Щоб утілити задуми в життя, Блохін має лише 13 місяців. Таки довго зволікала федерація із затвердженням тренера для успішного виступу на домашній першості Європи.

Своєю «обов’язковою програмою» на ЧЄ прагматичний фахівець назвав вихід із групи. Далі — «програма довільна».

Калитвинцев залишиться у штабі збірної — тепер помічником Блохіна.

ДОВІДКА «УМ»

Олег Блохін — найрезультативніший форвард в історії радянського футболу, володар «Золотого м’яча» 1975 року — успішно працював у Греції з «Олімпіакосом» та ін. Збірну України він уперше очолив у 2004 році на початку відбору до ЧС–2006. На «мундіаль» команда Блохіна пробилася з першої позиції в групі. Найгучнішою в тій кампанії стала перемога «синьо–жовтих» у Стамбулі над Туреччиною — 3:0.

А на першості світу в Німеччині, нагадаємо, збірна під орудою Блохіна дійшла до чвертьфіналу, де поступилася італійцям — 0:3. Тоді почали з поразки Іспанії — 0:4, але обіграли аравійців (4:0), тунісців (1:0), а в історичній 1/8 фіналу — Швейцарію в серії пенальті (після 0:0). Команді Блохіна закидали неяскраву, нудну гру, але саме так прагматично збірна Україна сягнула найбільшої висоти в історії. Та ще й 11–го місця в рейтингу ФІФА у лютому 2007 року.