П’ять проектів «прихватизації»?

Йдеться, звичайно, не про всі три тисячі гектарів, які офіційно закріплені в межах міста за ЧФ Російської Федерації в оренді, а лише 749 iз них. Позаяк ці гектари росіяни фактично не використовують для своїх безпосередніх потреб, їх варто пустити у вигідну справу — стратегічно важливі проекти, вирішили у міськдержадміністрації. Мовляв, у такий спосіб одномоментно можна залучити у розвиток міста аж 1,7 мільярда доларів інвестицій.

Найпривабливiша з–поміж п’яти «флотських» ділянок — це 380 гектарів Каранського плато. На думку властей, вона ідеально підходить для будівництва найбільшого в Україні рекреаційно–оздоровчого комплексу з гольф–полями європейського рівня. А на мисі Херсонес, неподалік однойменного національного культурно–історичного заповідника, пропонується створити щось на кшталт «чорноморського Давоса», себто центру ділового співробітництва для представників бізнес–кіл країн Чорноморського басейну.

По суті, власті міста моряків вирішили на свій розсуд розділити шкуру невбитого ведмедя. Не дочекавшись завершення офіційної інвентаризації земель, які реально числяться за ЧФ РФ як орендарем. Але найважливіше інше: чи погодиться Росія наступити на горло власній пісні, зменшивши свою територіальну присутність в українському місті заради якихось примарних прожектів? Самі розробники пілотних проектів, звісно ж, не «в темі». Можливо, світло на неї проллється лише у червні — тоді, за інформацією посла МЗС України з особливих доручень Віктора Семенова, заплановано проведення російсько–українського саміту щодо земель ЧФ.

Сумнівними назвав плани «регіональної» команди Валерія Саратова, глави тутешньої міськдержадміністрації, лідер кримського осередку Української народної партії Олег Фомушкін. На його думку, Україна і Севастополь значно б виграли, якби здали вилучену в ЧФ землю в оренду. Причому за розцінками, нижчими за ринкові. А на вилучення, між іншим, є всі законні підстави, позаяк це повністю прописано угодою про умови перебування в Криму російського флоту: орендовані землі мають чітко використовуватися за цільовим, військовим, призначення.

Власне кажучи, і в Києві, і в Севастополі вже давно змирилися з поведінкою «старшого брата». Наприклад, на території Козачої бухти, де розташований один iз сухопутних полігонів ЧФ і куди влада міста тільки–но думає «втиснути» (чи то пак — оформити заднім числом) один зі своїх вищезгаданих інвестиційних проектів, повним ходом йде спорудження цілого житлового масиву для чорноморців. Звичайно ж, без зміни статусу «полігонної» землі. Утім, як розповіли «УМ» у севастопольському Центрі сприяння вивченню геополітичних проблем і євроатлантичної співпраці Чорноморського регіону «Номос», флотські ділянки — це лише незначний епізод щодо землекористування у приморському місті. Ще більше туману і переплетіння приватних інтересів (чому, власне, і виникали постійні війни між представницькою і виконавчою владою міста. — Авт.) навколо «цивільних» ласих шматків, скажімо, в межах прибережних природно–заповідних територій.