Мій любий ворог

Одним із пріоритетів своєї політики Віктор Янукович оголосив боротьбу з корупцією. Можна зрозуміти людей, які починають посміхатися вже з першого речення цієї статті: авжеж, смішно, якщо врахувати, в який спосіб Віктор Федорович відкраяв собі резиденцію в «Межигір’ї», за які кошти йому вдається зводити там розкішні будинки, тенісні корти й басейни... Але наразі про інше: найближчим часом Президент підпише законопроект «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні». Він, на переконання Віктора Януковича, допоможе побороти корупцію в державі. Експерти кажуть, що документ пропонує позитивні новації, але наголошують: хоч би яким добрим був закон, головне — політична воля для його виконання.

Наразі Віктор Янукович порадив усім чиновникам готуватися до запровадження нових правил. «Прочитайте, будь ласка, цей закон... Щоб вам не довелося мати справу з прокурором», — попередив глава держави. За його словами, «звичка деяких керівників не звертати увагу на те, які закони приймаються, а жити так, як вони (чиновники) вважають за доцільне, дуже погано може відгукнутися».

«Україна молода» тим часом виявила, що Янукович запозичив свій закон із напрацювань попередників, а також прикрився думкою міжнародних експертів без їхнього відома.

Замість побудувати — винищили

Закон підпишуть зараз, але він набуде чинності 1 липня. До того часу в Україні триватиме «рай» для корупціонерів. Бо, як не дивно, сьогодні в Україні не працює жоден антикорупційний закон! Звісно, якщо не рахувати окремих статей у Кримінальному кодексі.

Антикорупційний «вакуум» виник у державі в січні. Це трапилося так, як часто буває в Україні: одні забули, інші махнули рукою, а треті на тому ще й нажилися.

Якщо заглибитися в історію, то донедавна боротьба з корупцією велася на основі закону 1995 року. Максимальне покарання, яке передбачав той акт, — це штраф у сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо переводити в купюри — 1700 гривень.

У перший день 2011 року в Україні мав запрацювати «антикорупційний пакет» — три закони, які було ухвалено ще за попередньої влади, у 2009 році. Дату набуття ним чинності переносили аж тричі! Чим далі депутати відкладали закон, тим сильнішою ставала підозра, що хтось зацікавлений у відсутності закону. У грудні цей пакет канув у лету, так і не введений у дію: Верховна Рада проголосувала за скасування трьох актів. Водночас парламент не відновив у силі старий закон про боротьбу з корупцією, щоб діяв хоч такий.

«Із січня в Україні відсутнє антикорупційне законодавство, — констатує в коментарі «УМ» Микола Оніщук, колишній міністр юстиції та співавтор «антикорупційного пакета». — Зараз скласти протокол про корупцію неможливо. Корупціонера можна притягти до відповідальності лише за кримінальними статтями — зловживання владою або отримання хабара. Це «класичні» статті. Тому головний позитив нового закону — що він є».

Більше статей — більше справ

Оголосивши політику на винищення корупції, команда Президента запропонувала свій варіант закону. Віктор Янукович зареєстрував у Верховній Раді новий проект. Парламент кілька місяців вивчав ініціативи глави держави і 7 квітня проголосував «за».

Закон, який сьогодні готується до підпису, досить непоганий, хоча містить і недоліки. «Як експерт я міг би назвати півсотні причин, чому цей закон слід вважати добрим, і ще стільки ж — чому він недосконалий», — каже в коментарі «УМ» Олексій Хмара, президент антикорупційного об’єднання «ТОРО» (ця організація — контактний партнер авторитетної Transparency International в Україні). За словами Хмари, «у новому проекті чіткіше розмежовано відповідальність за корупційні діяння. Зокрема, велику кількість адміністративних штрафів, які накладалися за «дрібну» корупцію, переведено в корупційну площину — тобто тут будуть реальні вироки. Раніше 80% корупціонерів відбувалися легкими санкціями — штрафами до 1,5 тис. грн.».

«Корупційні» статті Кримінального кодексу постануть у новій редакції (перевищення повноважень, службове підроблення тощо), з’явиться кілька нових положень (наприклад незаконне збагачення). За порушення цих приписів каратимуть серйозними штрафами, забороною обіймати посади і навіть ув’язненням. Окрім того, Кодекс про адміністративні правопорушення поповниться цілим розділом: він передбачатиме покарання за сумісництво, одержання надто дорогих подарунків тощо.

Відповідальність за порушення цих статей нестимуть лише особи, пов’язані з державною владою. Експерти вважають недоліком, що санкції не поширюватимуться на юридичних осіб — підприємців, акціонерні товариства, партії тощо. «Приватні компанії часто стають учасниками корупційних діянь. Зокрема, це стосується тендерів», — каже Олексій Хмара.

За оцінкою президента Інституту правової політики Оніщука, більше третини корупційних порушень відбувається саме за участю приватних юридичних осіб. «Саме вони зацікавлені в отриманні доступу до державних ресурсів. Вони хочуть користуватися привілеями при одержанні ліцензій, сертифікатів, реєстраційних компонентів тощо. Саме ця категорія завдає найбільшої шкоди бюджету країни, а не дрібні хабарі, які, грубо кажучи, дають директору школи», — коментує екс–міністр юстиції. За словами Оніщука, в «антикорупційному пакеті» був цілий закон, присвячений відповідальності приватного сектору, але він теж утратив чинність.

Дари підносьте скромні!

Із наступного року чиновники будуть змушені декларувати не лише доходи, а й видатки (щоправда, тільки найвищі). Те, що обійшлося автору декларації більш як у 50 тисяч гривень, мусить потрапити у звітність.

Іще одним позитивом новоявленого закону є заборона одержувати дорогі подарунки (привіт Ганні Герман із годинниками Franck Muller по 50 тисяч доларів). Якщо посадовця захочуть привітати, наприклад, із днем народження, то презент мусить відповідати «загальновизнаним уявленням про гостинність». Вартість подарунка не може перевищувати половини мінімальної зарплатні — півтисячі гривень. Виняток становлять близькі особи: вони можуть обдаровувати посадовця щедро. До речі, цікаво, чи корисливі дарувальники не спробують підносити «сувенірчики» через дружин, синів або сватів потрібних людей? За порушення правил на винуватців накладатимуть штрафи, а подарунки піддаватимуть конфіскації.

Продовжуючи тему подарунків, органам влади заборонятиметься одержувати безплатні послуги або майно (крім випадків, передбачених законодавством). А це означає, що, скажімо, в Міністерстві внутрішніх справ більше не має бути дорогих «Кадиллаків», які відомство Анатолія Могильова отримувало від вдячних бізнесменів.

Близькі, та не дуже

Окрім посадовців, декларації заповнюватимуть особи, які мешкають із ними під одним дахом. Пропонувалося запровадити жорсткішу норму, що вимагала б декларації ще й від близьких людей чиновника, незалежно від того, де вони зареєстровані. Проте ця норма не знайшла схвалення депутатського корпусу.

«Треба було жорсткіше прописати цю статтю, — зазначає в коментарі «УМ» народний депутат від БЮТ Андрій Павловський, автор багатьох поправок до антикорупційного закону. — Ну будуть оформлювати майно на інших родичів. Вийде так, що сам посадовець бідний, зате син — мільярдер».

«Це дещо дивно — прив’язувати можливість дослідження майнового стану державного службовця до територіального фактору, — дивується Микола Оніщук. — Це не те що неякісно, а банально неякісно».

Автори проекту заклали в документ м’яку норму, посилаючись на минулорічне рішення Конституційного Суду. Восени КС визнав неконституційним положення про те, що близькі особи мусять піддаватися перевірці й заповнювати декларацію. Цей вердикт здивував частину експертних кіл. «Особи, які підпадають під дію закону, і члени їх сімей є суб’єктами свідомого вибору. Якщо людина погоджується обійняти посаду з публічними повноваженнями — вона мусить погодитись на антикорупційний контроль. Це не втручання в приватне життя», — вважає Оніщук.

Ховайтеся, іду на ви!

Хай там як, а головне — не лише положення закону, а те, як вони будуть виконуватися. Щоб боротися з корупцією, влада повинна мати політичну волю й мусить починати цю боротьбу із себе. «Це одна з вирішальних проблем в Україні — недостатньо лише ухвалити закон, його слід втілювати», — наголошує в ексклюзивному коментарі «УМ» президент GRECO (Групи країн із боротьби з корупцією) Драго Кос. Ця установа діє при Раді Європи, й відповідно до плану дій «Україна–ЄС» контролює виконання зобов’язань, узятих на себе Києвом.

Частина українського політикуму скептично оцінює антикорупційну політику влади. «Я не вірю, що цей закон започаткує реальну боротьбу з корупцією, — вважає БЮТівець Павловський. — Це лише чергова «галочка», щоб прозвітувати перед європейськими структурами. Як наживалися, так і будуть наживатися».

Ще питання, яке хвилює громадськість: чи цей закон не будуть використовувати з політичною метою, чи не стане він інструментом для переслідування опозиції? Відсутність ґрунтовного законодавства не завадило порушити кілька кримінальних справ щодо діячів попереднього уряду. Із липня можливості каральної системи стануть ще більшими...

«Практично вся антикорупційна політика концентрується в руках однієї людини, — коментує Олексій Хмара. — Президент створює спеціальний орган із питань боротьби з корупцією, визначає порядок спеціальної перевірки щодо кандидатів на посади, зрештою, призначає кадри. Коли в однієї особи зосереджується така велика кількість повноважень, виникає велика спокуса скористатися ними не за призначенням».

А ще це означає, що саме Президент стане відповідальним за боротьбу з корупцією. Тепер він не зможе виправдовуватися, ніби йому хтось заважає. Із Президента і спитають. Окрім того, Президент мав би стати взірцем дотримання закону. Бо привласнення «Межигір’я», облаштування маєтків за найбагатшими стандартами, польоти гелікоптерами тощо — не найкращий приклад для владної вертикалі.

Ще кілька слів про «спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики». Попередньо, йдеться про Антикорупційне бюро. Керівника бюро призначатиме теж Президент, хоча експерти пропонували надати таке право парламенту. Поки що перелік функцій широко рекламованого бюро невеличкий: закон передбачає, що цей орган «здійснює координацію реалізації органами державної влади визначеної Президентом стратегії».

Натомість президент GRECO Драго Кос наголошує в коментарі «УМ», що особи, які займатимуться боротьбою з корупцією, мусять отримати достатньо свободи для незалежної діяльності. «Для втілення законів у сфері корупції потребуються спеціалізовані та незалежні кадри... У багатьох країнах було ухвалено чудове законодавство, але насправді воно нічого не змінило. Я сподіваюся, що українська влада усвідомлює ці ризики, тож забезпечить створення відповідних інституцій і надасть їм належні повноваження для того, щоб виконати норми закону», — резюмує президент GRECO.

Отож експерти висловлюють надію, що закон працюватиме і використовуватиметься неупереджено. А ще сподіваються, що комусь не заманеться ще раз відправити закон у довгу шухляду...

КОЛІЗІЇ

А що узгоджували з Європою?

Одна з найбільших колізій довкола ухваленого закону — це залучення міжнародної спільноти до розробки проекту. Кореспондент «УМ» зв’язався із GRECO — Групою країн проти корупції (Group of States against Corruption). Це поважна організація, що діє при Раді Європи і, відповідно до плану дій «Україна–ЄС», контролює виконання зобов’язань, узятих на себе Києвом. Думка європейців була тим цікавішою, що Президент Янукович у пояснювальній записці до свого проекту написав: «за дорученням глави держави зміни було розглянуто експертами GRECO». Проте виявилося, що ця організація взагалі не бачила проекту Януковича!

«Я знаю, що ті три закони (попередній «антикорупційний пакет») опрацьовувалися й вдосконалювалися, але я жодного разу не бачив тексту нового законодавства, — зазначив у коментарі «УМ» президент GRECO Драго Кос. — Можу лише висловити велике сподівання, що новий закон буде кращим, аніж попередній».

Представник РЄ повідомив, що брав участь у розробці пакету, «критикуючи його і висловлюючи свої рекомендації». Зокрема, минулого року він надавав українській стороні свою думку щодо трьох законів. «Але я не знаю, що було враховано і що було ухвалено недавно. Маю надію, що хоча б частина рекомендацій до АКП, надана не лише мною, а й іншими експертами, була прийнята до уваги при створенні нового законодавства. В одному я вас можу запевнити — нам (GREGO) нове законодавство ніколи не потрапляло на очі», — наголосив словенець Кос.

Не хотілося б вірити, що команда Президента намагається безпідставно прикритися чужим іменем та авторитетом. Тим більше, якщо це стосується таких поважних структур, як Рада Європи та підконтрольних їй відомств...

ДЕЖА ВЮ

Проти корупції — плагіат із «ющенківського»

Цікаво, що новий закон багатьма положеннями нагадує «антикорупційний пакет», ухвалений 2009 року. Окремі норми закону–2011— дослівне копіювання минулих напрацювань. Тому Віктор Янукович мав би поділитися лаврами з тезкою Ющенком...

Колишній міністр юстиції Микола Оніщук, який брав участь у розробці «антикорупційного пакету», зазначив у коментарі «УМ», що «проект Януковича» і «проект Ющенка» схожі на 80%. «У Президента не було потреби скасовувати той пакет. Статті, які викликали дискусію або мусили бути зміненими відповідно до рішення Конституційного Суду, можна було виправити. Закон був досить якісним», — зазначає «нашоукраїнець» Оніщук.

На думку екс–міністра юстиції, в команди Президента Януковича спрацювало бажання приписати успіхи в боротьбі з корупцією винятково собі. «Тут проглядається певний політичний чинник. Викорінення корупції було визначене одним із пріоритетів нової влади. Очевидно, саме це спонукало їх до такого кульбіту із законодавством... Але головне, що цей процес не зупинився. Я задоволений, що робота, яка розпочалася за часів минулого уряду, вилилася в ухвалення закону», — зазначає Онущік.