Чемпіонат світу з хокею, якого так очікували українські любителі цієї гри, позавчора стартував у Києві зовсім не так, як нам хотілося б. Домашній турнір у дивізіоні ІВ здавався чудовою нагодою нарешті повернутися до еліти світового хокею, звідки «синьо–жовті» вибули у 2007 році. Підтримка вболівальників у відновленому палаці спорту, досвідчений канадський спеціаліст на посту тренера, широке коло претендентів на місця в команді — усі ці моменти додавали оптимізму. Але вже перший матч приніс суцільне розчарування. І думки на тему: чи може Україна із таким занепадом хокейного господарства розраховувати на кращу гру збірної? І навіщо нам із такою грою вища ліга?
Календар було складено так, щоб вирішальним став останній матч турніру — Україна проти Казахстану. А перша гра для українців мала б бути ніби «розминочкою». До минулої неділі збірна України п’ять разів зустрічалася з британцями, і в чотирьох випадках наші святкували перемогу (ще раз була нічия). Найсвіжішим було побачення 2009 року, коли в польському Торуні на аналогічному турнірі українці виграли 4:2.
У тренувальному таборі «синьо–жовтих», до речі, був свій «британець», котрий міг чимало розказати про опонентів. Форвард Костянтин Калмиков уже тривалий час виступає за англійську команду «Халл стінгрейз». Утім до заявки збірної на ЧС уродженець Харкова не потрапив. Не знайшлося місця в ній і «росіянам» Шамілю Рамазанову та Максимові Квітченку, чиїми діями Льюїс був задоволений на попередніх тренувальних зборах.
Перший період господарі виграли — 1:0. Щоправда, спочатку довелося пережити стартові вилучення і гру в три гравці проти п’ятірки британців. Але після стартової десятихвилинки такі ж розклади, але вже на нашу користь, призвели до взяття воріт «левів»: Олександр Побєдоносцев у звичній йому манері сильним кидком «розстріляв» воротаря гостей Стівена Мерфі (до речі, схожим був його другий гол, а взагалі всі три наші шайби — в активі першої п’ятірки.
Помилки українців у другому періоді призвели до того, що на заключну 20–хвилинку команди вийшли за рахунку 3:3, причому британці знову мали чисельну більшість. Здавалося, в останні 20 хвилин наші мають дотиснути опонента, але надалі закидали лише гості. В одному епізоді їм трохи підсобив суддя Ріхард Шютц із Німеччини, який вилучив Олега Шафаренка за гру високо піднятою ключкою, хоча гравець мінської «Юності» в тому епізоді завдавав кидок і влучив шайбою в обличчя британця. Чергові «три на п’ять» наші вистояли, але вже вчотирьох таки пропустили. Ще один провал в обороні обернувся п’ятим голом у ворота Костянтина Симчука.
Шість тисяч глядачів, що завітали до Палацу спорту, і так були не надто активними, а побачивши, що «аутсайдер» бере гору, і зовсім принишкли. Таке життя: у Великій Британії самодостатній чемпіонат, багато клубів поважного рівня, у складі збірної — зо п’ять натуралізованих канадців. Хай там як, а вперше в історії програти британцям — сором для хокейної України, яка себе поважає.
За кидками по воротах тривалий час зберігалася рівновага, а загалом — 26:20 на користь України. Тобто гра була майже рівна. А за грубістю наші навіть «випередили» Британію: 26 хвилин штрафу проти 20. Із них досвідчений Шафаренко «напрацював» на 6+10 (три малі покарання й одне 10–хвилинне за нервову сутичку по завершенні гри).
На Олександра Побєдоносцева та Дейва Льюїса на післяматчевій прес–конференції було шкода дивитися. «Ми програли, але турнір лише почався, і шанси на вихід з групи в нас є», — сказав захисник «Гомеля», розуміючи, що на Страсному тижні доля першого місця тепер залежить не лише від його команди. Тепер треба сподіватися на поразку Британії комусь іншому, а Україна має обов’язково вигравати всі матчі, і в казахів увечері перед Великоднем — тільки в основний час.
Наставник українців зізнався, що під час підготовки до турніру не подивився жодного матчу за участю британців. «Мені про їхні дії розповідали компетентні люди», — зізнався Льюїс.
Учора пізно ввечері його підопічні мали реабілітуватися в грі з литовцями.