Три роки поспіль на подвір’ї столичного комбінату «Художник» припадає пилом, снігом і дощем пам’ятник гетьману Івану Мазепі. У кар’єрі на Дніпропетровщині чекає свого часу гранітний постамент у вигляді дзвона. Його, за задумом скульптора, оперізуватиме бронзова стрічка з гербом гетьмана Мазепи. Цей майже триметровий у діаметрі різьблений «пояс» також відлито. Ще одна частина постаменту чекає свого часу на гірничодобувному і каменеобробному комбінаті «Біличі», що під Києвом. Словом, усі деталі пам’ятника давно готові, залишилося їх тільки встановити. Не готова лише Полтава — меру міста Олександру Мамаю забракло мужності, аби поставити крапку в поневіряннях пам’ятника Мазепі.
Позавчора біля пам’ятника гетьману зібралися Президент України 2005—2010 років. Віктор Ющенко, екс–голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев, директор комбінату «Художник» Валерій Шевелюк, президент комбінату «Біличі» Анатолій Повзик, скульптор Микола Білик та архітектор Віктор Шевченко. Всі вони так чи інакше причетні до створення монумента, а тому й уболівають за його долю. Віктор Ющенко вражений і красою величного пам’ятника, і його незавидним становищем. «Це ганьба, що пам’ятник Мазепі досі стоїть на задвірках комбінату, — каже Віктор Ющенко. — Це тільки хохли або малороси можуть таке чинити! Бо українці не допустили б такого ставлення до своєї історії та пам’яті про патріотів».
Пам’ятник мав постати у Полтаві ще в 2009 році. Проте тодішній мер Андрій Матковський зробив усе можливе, аби цього не сталося. Продовжувачем його справи став і обраний восени минулого року Олександр Мамай. Українські патріоти покладали великі надії на цю людину з козацьким прізвищем. Проте за козацькою шкаралупою виявилася боягузлива суть і невміння брати на себе відповідальність. Пан Мамай перевів стрілки на Президента, мовляв, як той скаже. Але ж відповідний указ глави держави (Ющенка) є, залишилося його тільки виконати! Причому самому місту це фактично нічого не коштуватиме — гроші на пам’ятник зібрали всім миром. Хіба це не є мірилом поваги суспільства до постаті гетьмана? Чому ж це суспільство не хочуть почути ні мер Мамай, ні Президент Янукович?
Аби пам’ятник нарешті побачили люди, зараз обговорюється питання про те, щоб дати бронзовому Мазепі бодай тимчасове пристанище. Валерій Асадчев пропонує його встановити у дворі «Мистецького арсеналу». «Колись там був монастир, де служила ігуменією мати гетьмана. Неподалік — вулиця Мазепи. Отже, це місце було б цілком логічне, — каже Валерій Асадчев. — Звісно, цей варіант не найкращий, але він найоптимальніший. Ми хочемо бодай винести його з території комбінату і показати людям. Нехай Мазепу побачать! І там, в «Мистецькому арсеналі» він би чекав своєї кращої долі. Тримати ж його ще бозна–скільки років на кількох заводах — це ганебно для України!». Авторам проекту — скульптору та архітектору — ідея з «Мистецьким арсеналом» не дуже подобається, адже у дворі «Арсеналу» пам’ятник буде захованим, затиснутим стінами, адже це не паркова скульптура, а монументальна робота. «Для нього потрібна площа, простір, лише там пам’ятник звучатиме», — пояснюють автори. До того ж вони побоюються, що в цьому випадку справдиться приказка — ніщо не буває таким вічним, як тимчасове. Де гарантія, що про монумент після цього не забудуть? Та й перенести його потім в інше місце буде складно — пам’ятник таки важкенький.
Окрім цього, розглядаються й інші київські варіанти для бронзового Мазепи. Зокрема, це міг би бути Поділ — Києво–Могилянська академія, на яку свого часу не шкодував грошей український гетьман, готова прихистити Мазепу в себе. Ще одна ідея — поставити монумент на площі Слави. Але на цьому місці вже мав би стояти інший пам’ятник Мазепі — конкурс на нього свого часу виграв скульптор Анатолій Кущ, монумент обіцяли поставити до 2010 року, правда, грошей на нього столична влада так і не знайшла. «Перейти дорогу своєму колезі — це було б і некрасиво, і несправедливо», — каже Микола Білик...
Водночас уже шість міст визвалися встановити полтавського Мазепу в себе. Калуш, Хмельницький, Львів, Тернопіль, Біла Церква та Івано–Франківськ вважають за честь мати такий пам’ятник і готові виділити під нього свої головні майдани. Але Віктор Ющенко вважає це неприйнятним. «Встановити пам’ятник в іншому місті? Про це не може бути й мови! Прилаштувати пам’ятник будь–де — не проблема. Але стояти він має в Полтаві, і тільки там! Це принципова справа! — каже Ющенко. І додає: — Українці, пам’ятник чекає вашого рішення!».
Директор комбінату «Художник» каже, що йому навіть iз Росії телефонували представники однієї фірми з пропозицією викупити скульптуру. Але ця пропозиція всерйоз навіть не розглядалася. Аналогічна ситуація й iз постаментом — його вже не раз просили продати, мовляв, у нас є кого там поставити. Та хіба ж такої пам’яті заслужив славетний гетьман?
Уже в травні патріотично налаштована громадськість планує акції на підтримку пам’ятника Мазепі. Тим часом на адресу «УМ» i далi надходять тисячі листів на підтримку звернення до влади Полтави, яке ми публікували в номері від 17 лютого.
У них самі читачі підказали «УМ» ідею: відкрити окремий рахунок та зібрати гроші на додатковий тираж нашої газети, який буде розповсюджено серед полтавців. У цьому номері ми ще раз розкажемо правду про гетьмана та розвіємо міфи про «зрадника» Мазепу, аби кожен полтавець усвідомив: його місто є частиною доленосних в історії України подій. (Номер рахунку опублікуємо в найближчих числах «УМ»).
На останок хотілося б додати: рано чи пізно пам’ятник Мазепі в Полтаві таки буде. Питання лише в тому, хто стане тим українцем у владі, в якого вистачить мужності розрубати гордіїв вузол суперечок і упереджень та дати добро на встановлення пам’ятника.
Користувачi iнтернету можуть залишити свої пiдписи за адресою: http://www.gopetition.com/petition/42625.html
На адресу «УМ» i далi надходять листи читачів з усіх регіонів України, які підтримують встановлення пам’ятника гетьману
Ми, депутати Галицької районної ради, звертаємось до Полтавської обласної, мiської рад, полтавчан з приводу вiдмови мiсцевої влади вiд встановлення в Полтавi пам’ятника нацiональному Герою України Івану Мазепi. Усе, що вiдбувається довкола встановлення пам’ятника, не робить честi полтавськiй владi, адже Іван Мазепа своїми думками, помислами i дiями боровся за українську незалежну державу, в якiй ми зараз живемо 20 рокiв. За його життя його сподвижником Пилипом Орликом написана перша демократична Конституцiя, аналогу якої не було в цiлому свiтi i з якої черпали матерiали всi країни свiту при написаннi Конституцiї своєї держави.
Влада i народ, який не шанує своїх героїв, пiдуть у забуття, а правда переможе.
Ми звертаємось до депутатiв Полтавської обласної та мiської рад iз пропозицією вирiшити питання про встановлення пам’ятника Івану Мазепi.
Звернення прийнято на четвертiй сесiї районної ради шостого скликання 4 березня 2011 року.
* * *
Я, мої рідні й знайомі підтримуємо звернення патріотичних сил України про встановлення пам’ятника гетьману Мазепі в Полтаві і по всій Україні. Ганьба україноненависникам. Україні українській бути!
Іван Ведмідько, 90 років, інвалід війни 1 групи, Чернігівська область,
м. Прилуки.
* * *
Пам’ятнику Мазепі — ТАК! А перевертням на всіх посадах — НІ! Московським холуям не місце в нашій державі. Нас, патріотів України, мільйони. А зайди і перевертні нехай вивчають Шевченка й історію України.
Василь Гриценко, пенсіонер,
м. Рівне.
* * *
Ми, члени громади Нового Села Підволочиського району Тернопільської області, підтримуємо відкритий лист до громади та влади Полтави з приводу встановленя пам’ятника гетьману Івану Мазепі.
Любомир Таращук, Емілія Таращук, Володимира Славська, Лев Славський та ще 46 підписів.
Патріоти, які бажають долучитися до підтримки пам’ятника гетьману, можуть заповнити й надіслати нижче вміщений купон на адресу редакції.
З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>
Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>
Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>
У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>
Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>
До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>
