Потренуйтеся поки на Сєчину

Візит російського прем’єра Володимира Путіна до Києва виявився блідішим і безрезультатнішим, ніж очікували. «Йому [Путіну] потрібен месидж для російського суспільства, і ми його почуємо. Путін приїхав перемагати», — заявляв напередодні приїзду російського гостя експерт Валерій Чалий. «Ми маємо нові аргументи для перегляду газових контрактів», — переконували чи то себе, чи то росіян високі українські чиновники. Жодного влучання! Російський лідер ні на йоту не вийшов за межі дипломатичного протоколу: жодного фірмового жарту чи провокаційної заяви. Про що розмовляв гість із Миколою Азаровим та Віктором Януковичем за зачиненими дверима, пресі навіть не натякнули, а от підготовленість нашого Прем’єра до прийому «жорсткого переговорника» Путіна викликала усмішку у профільних експертів.

Найяскравіше про підсумки візиту ВВП та його переговори з делегацією, «яку очолював я», сказав сам Микола Азаров. «Головним позитивним результатом дискусії було те, що прем’єр­міністр Росії пообіцяв доручити обговорити питання обґрунтованості формули ціноутворення на газ для України своєму заступнику Сєчину», — гордо заявив Микола Янович на засіданні уряду. І на всяк випадок навів українському народові аргументи, які зов­сім не розчулили тверде серце Путіна: діє кабальна угода Тимошенко, за якою Україна купує газ дорожче, ніж Німеччина, а відтак наша економіка змушена розвиватися повільніше, ніж могла би.

Президент Янукович ухильно відповів на питання про приєднання до Митного союзу, незважаючи на обiцянi Путiним щорiчнi 9 млрд. доларiв зиску вiд цiєї оборудки. А союз — головне, за чим, власне кажучи, і приїжджав Путін. А «цукеркою» ж від Миколи Азарова стали пропозиції пустити росіян на Чорноморський шельф та дозволити їм видобувати шахтний метан. Ідеї, які, на думку експертів, узагалі прозвучали знущально. «Тезу про метан, я думаю, додали для сміху, — сказав «УМ» незалежний експерт у сфері енергетики Олександр Нарбут. — Адже росіяни просто не мають жодного досвіду в добуванні цього нетрадиційного джерела енергії. Переважно українці досягли в цьо­му напрямi значно більших успіхів».

Не горять бажанням росіяни й освоювати наш морський шельф. «Щоправда, інтерес до нього виявляла компанія «Лукойл», — продовжує Нарбут. — Але стосується він тільки наф­ти, добування газу — під великим знаком питання». Та й для «Лукойлу» український шельф — далеко не пріоритет і не завдання навіть завтрашнього дня. Дослідження у підводних родовищах тривають, на їх фінансування потрібні кошти, а охочих вкладати туди великі гроші поки що не знаходиться. Суто теоретично, «Лукойл» у ролі партнера на шельфі — не найкращий вибір і для України. Значно перспективніше домовлятися з відомими компаніями — «Шеврон», «Шелл», «Епсон». Вони мають відповідні технології та необхідні ресурси».

На думку аналітиків, програшність позиції України на перемовинах із Путіним була закладена ще заздалегідь: ми просто не мали стратегії діалогу. «Який сенс просто ще раз повторити вже неодноразово сказане? — каже Олександр Нарбут. — В української делегації не було жодного козиря. Відкриття другої кримінальної справи проти Тимошенко важко назвати таким, це радше додатковий подразник для Путіна, який підписував газові угоди 2009 року і чудово пам’ятає, на які безпрецедентні поступки на його користь пішла українська Прем’єрка».

Небажання Путіна продовжувати дискусію про газові ціни після ухильної відповіді Януковича про Митний союз зрозуміти неважко. «Нині наша держава знаходиться в газовому зашморгу Москви, — ствер­джує експерт. — І росіянам важливо затягти його до кінця: не просто грати на цьому, а й отримати завдяки цим угодам стратегічно важливі для себе аспекти: галузі, окремі об’єкти промисловості тощо».

Контраргументів з уст Миколи Азарова, який раніше обіцяв швидко владнати всі суперечки з Москвою, поки що не чути. Нині він знову повторює цілком правильні тези про зраду національних інтересів iз боку Юлії Тимошенко у 2009 році, але при цьому забуває, що його команда знаходиться при владі вже понад рік. І що Прем’єр­міністр у нас уже давно не Тимошенко, а Микола Азаров — не в опозиції...

ПРОЖЕКТИ

Прикордонна застава «Дарниця»...

Серед глобальних тем, які обговорювали два прем’єри, знайшлося місце і для транспортної: запуску швидкісного потяга між Києвом і Москвою, який мав би долати відстань між двома столицями за 6—8 годин. Микола Азаров зазначив, що Україна вже зробила все можливе для здійснення цієї ідеї. Зокрема, модернізується залізниця на цьому відрізку шляху. «Нас цікавить, як просувається робота з боку Росії», — дипломатично пустив шпильку Микола Янович.

Одна з головних проблем проекту — кордон, проходження якого займає щонайменше півтори години. «У себе ми організували прикордонний і митний кордон на перегоні «Центральний залізничний вокзал — станція «Дарниця», — поділився ідеєю Микола Азаров. — І сподіваємося, що Росія вже найближ­чим часом організує спрощений прикордонний перехід у себе». У «залізничних» планах росіян — також організація швидкісного залізничного руху Москва—Кавказ територією України.

ТОЧНІШЕ КАЖУЧИ...

Табачник замінив Терешкову

Російський прем’єр­міністр Володимир Путін у Києві так захопився «примусом до Митного союзу», що зовсім забув про заявлений заздалегідь головний привід свого візиту — святкування разом iз братами­українцями 50річчя польоту Гагаріна в космос. Забув також запросити до подорожі в Україну й обіцяну VIPособу — першу жінку­космонавта Валентину Терешкову. Отож 12 квітня ввечері у «Мистецькому Арсеналі» при врученні дипломів та призів переможцям конкурсу дитячого малюнка роль Терешкової виконував чомусь міністр освіти України Дмитро Табачник. Дмитро Володимирович елегантно вийшов із ситуації, відшукавши у своїй біографії далекий космічний відгомін. Міністр повідомив, що мусив бути Юрієм — так назвали його батьки при народженні на честь Гагаріна. Це було в 1963 році. «У перші півтора місяця життя я був Юрієм, потім прабабуся переконала батьків, що це занадто популярне, масове ім’я, пов’язане з польотом Юрія Гагаріна», — цитує міністра сайт life.comments.ua.