Станцiя Мiнськ. Наступна — Київ?

Рівно 50 років після того, як космічний корабель вивів на орбіту Юрія Гагаріна, у Бориспільському аеропорту приземлився літак російського прем’єра Володимира Путіна. Такий привід просто неможливо не використати, — вирішили піарники російського лідера та оголосили, що Путін з Януковичем палко дискутуватимуть на гостинній українській землі про співпрацю у космічній сфері. Щоправда, допустили, що, незважаючи на відсутність офіційної програми візиту, високі чиновники злегка торкнуться й інших тем: енергетики, зв’язку, транспорту.

«Українців пестити ще активніше!»

Таким чином головну мету приїзду Путіна вирішено тримати у тіні. Хоча вона ще задовго до візиту прем’єра РФ стала таємницею полішинеля: ВВП наполегливо пропонуватиме Януковичу приєднатися до Митного союзу, причому робитиме це наполегливіше, ніж завжди. Путіну, зважаючи на президентські вибори у Росії, терміново потрібна чергова «маленька переможна війна», і залучення до клубу російських васалів чергового члена, ще й з європейськими абміціями — було би непоганим досягненням. Напередодні російський міністр закордонних справ Сергій Лавров iз притаманним йому почуттям гумору запевнив — Україну заманюватимуть до Митного союзу тільки ласкою.

Коронний прийом російських пестощів до своїх стратегічних партнерів залишається незмінним: дешевий газ. У «Газпромі» натякнули, що готові до небаченої щедрості — знизити вартість своєї тисячі кубів для України до безпрецедентної позначки «150—160 доларів». При цьому Москва, мовляв, розуміє, як важко поміняти курс розвитку держави Україна. І тому готова чекати... до червня. Аби тоді урочисто підписати договір про Митний союз (читай про політичну переорієнтацію країни. — Авт.). «Головне — щоб українське керівництво раз і назавжди позбулося «помаранчевих» ілюзій із приводу вигод від самостійної і швидкої євроінтеграції», — намагався розставити крапки над «і» одіозний російський політик Ігор Марков. Російське керівництво, шануючи самолюбство Віктора Януковича, навіть погоджується назвати наше приєднання до Митного союзу милим для нього терміном «3+1». «Для нас головне — суть», — пояснив позицію Кремля Марков.

Сергій Лавров, на відміну від закордонних експертів, не вважає, що приєднання до Митного союзу покладе край нашим європейським сподіванням. «Чому такі емоції виникли, я навіть не знаю. Усі члени Митного союзу вступають у СОТ, а Росія також прагне увійти до Зони вільної торгівлі з ЄС. У не дуже далекій перспективі», — висловився Лавров. Натомість його український колега Костянтин Грищенко заявив, що ми поки не готові зменшувати інтенсивність нашого європейського діалогу. І нагадав, що напередодні у Брюсселі відбувся черговий етап перемовин між Україною та ЄС, і вони «дали досить непоганий, позитивний результат».

Багатші скуповують валюту, бідніші — олію

Пропозиція газу за 150 доларів викликала скептичну посмішку білоруських експертів. Ця країна, нагадаємо, є членом Митного союзу, і сьогодні переживає серйозну економічну кризу. Саме коли «Газпром» натякав про свою щедрість до Києва, стала відома вартість російського блакитного пального для Білорусі на другий квартал 2011 року — 244 долари за тисячу кубометрів. При тому, що у першому кварталі наші сябри платили 223 долари, а торік — 187!

Цікаво, що у Митний союз Олександр Лукашенко вступав також зi сподіванням на дешеве пальне. Проте Москва виявляла доброту до «односоюзників» тільки до їх вступу та у перші місяці перебування. Сьогодні ж «Газпром» невмолимо підвищує вартість енергоносіїв для Мінська, при цьому так само регулярно знижуючи обіцяні інвестиції в республіку. У цій країні, всупереч обіцянкам Москви, дорожчає бензин і дизельне пальне, а доходи підприємств та громадян поступово знижуються. Відтак зовнішній борг Білорусі наближається до критичної для цієї країни мітки у 10 млрд. доларів, уряд скорочує соціальні програми, а джерел зовнішніх інвестицій практично не існує: Європа не дає грошей iз політичних міркувань, а Москва просто не виконує власних обіцянок.

Економіка країни тріщить по швах, а пересічні білоруси в очікуванні девальвації національної валюти намагаються рятувати заощадження. «У нас змели з прилавків весь цукор та олію. На кордоні з Польщею та Литвою семигодинні черги: люди хочуть встигнути купити машину до підвищення митних зборів, — розповідає «УМ» білоруська журналістка Ольга Хвоїн. — Перспективи у нашої країни доволі туманні». Ще раніше заможніші мешканці республіки наввипередки скуповували золото та іноземну валюту.

«Не варто забувати, що 57% голосів у Митному союзі належить Росії, — продовжує Хвоїн. — Казахстану та Білорусі — по 21,5%. Понад 90% усіх митних зборів надходить до російського бюджету. Казахстан отримує 7%, Білорусь — 3%. Інтереси Росії лобіюють на рівні нашого Національного банку, ущемляючи права білоруських суб’єктів підприємництва. Влада Білорусі нещодавно офіційно звернулася в Антикризовий фонд ЕврАзЕС і до уряду Росії з проханням виділити кредитів на 2 та 1 млрд. доларів відповідно. Ці гроші досі не перераховано: російська сторона заявила, що спершу Мінськ має надати план реформування економіки. Хоча подібний план нібито вже розроблено та передано до Москви. Відтак стосунки у Митному союзі мають характер «міжсобойчика»: про що домовиться Лукашенко з Путіним віч–на–віч, те й буде реалізовано». n