Польський кінематограф, можливо, не такий популярний в Україні, як, скажімо, французький, проте, пам’ятаючи про чудову польську кіношколу та таких грандів, як Кшиштоф Кесльовський, Анджей Вайда, Єжи Гофман, Кшиштоф Зануссі, Юліуш Махульський, усе ж варто звернути увагу на Дні польського кіно, що зараз проходять в Україні (із 7 по 14 квітня).
«Це вже шостий фестиваль польського кіно в Україні, — розповідає координатор проекту Олена Бабій. — Цьогоріч його особливість у тому, що ми показуємо фільми відразу в семи містах: Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Києві, Львові та Севастополі». Початок міні–фестивалю припав на приїзд в Україну директора Польського інституту кіномистецтва Агнєшки Одорович. Представляючи програму Днів, пані Одорович повідомила, що на сьогодні пріоритетом у роботі інституції, яку вона очолює, є промоція молодих режисерів та підтримка різних кінопроектів — як авторського, так і популярного кіно: «Завдяки роботі Інституту дебютанти мають можливість зняти свій перший фільм. І за п’ять років існування Інституту ми вийшли на рівень випуску 50 художніх фільмів за рік», — розповіла вона на зустрічі з глядачами.
Сім картин організатори презентують як сім найкращих фільмів польського кінематографа за останні десять років. Очевидно, найбільшу увагу з представленого привертає стрічка «Самотність у мережі» (реж. Вітольд Адамек), знята за однойменним польським бестселером Януша Вишневського. «Фільм знятий у 2006 році, але ми вирішили його привезти в Україну зараз, оскільки не так давно тут вийшов український переклад книжки Вишневського — це допоможе зайвий раз привернути увагу до цього твору», — пояснює Олена Бабій. Хоча сама картина отримала неоднозначні реакції як у Польщі, так і серед українського глядача: екранізації закидають затягнутість (тривалість фільму — дві години), зміщення акцентів і переписування закiнчення на кшталт голлівудського хепі–енду (хоча такий хід є баченням самого Януша Вишневського, який виступив співсценаристом картини). А от фільм «Трояндочка» (реж. Ян Кідава–Блонський, 2009) українська публіка сприйняла з більшим розумінням: це трагічна історія кохання польського дисидента (у постановці використані фрагменти біографії відомого письменника Павела Яшеніци) до його протеже, яка виявилася агентом спецслужби. Фільм отримав нагороду на Московському кінофестивалі та на Фестивалі польських фільмів у Гдині.
Сьогодні в київському «Кінопалаці» покажуть контраверсійну роботу «Хрещення» (реж. Марцін Врона), а два наступні дні — Made in Poland (реж. Пшемислав Войцєшек) та «Тюльпани» (реж. Яцек Борцух). Детальніше з програмою Днів польського кіно можна ознайомитися на сайті polinst.kiev.ua.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
