Тайм «Аут»

Критерій так званої «нормальності» не відомий і навряд чи коли буде визначений (перевірено століттями) — люди ж бо різні. Наскільки вони різні — яскраво представлено у ІІ міжнародному проекті «Аут» (київський Музей сучасного мистецтва України), присвяченому аутизму та нейрорізноманітності. Перший «Аут» відбувся на теренах України минулого року.

Як відомо, аутизм — це заглиблення в себе і відмова йти на контакт із зовнішнім світом. Останнім часом цей феномен привертає все більше уваги: на цю тему знімають фільми, телепрограми, проводять конференції. Позаяк в Україні, як і в інших пострадянських державах, аутизм донедавна не діагностували, зацікавленість нашого суспільства до цієї теми зрозуміла.

Тема «Ауту–2011» — нейрорізноманітність як одна з людських варіацій, інший тип осмислення та сприйняття світу (прихильники теорії нейрорізноманітності вважають, що аутисти не мають психічних порушень; до слова, деякі аутисти свідомо відмовляються від лікування, аби не втратити свої особливі здібності). На виставці представлено живопис, інсталяцію, фотографію та відеоарт — роботи 24 сучасних художників із різних країн світу (США, Польщі, України). Більшість iз них не аутисти. За словами куратора проекту американця Джеффа Байза, на виставці також представлені роботи художників з ознаками синестезії, шизофренії та аутичного спектра, іноді в поєднанні з різними ступенями глухоти та сліпоти. Візьмемо, до прикладу, роботи фотографа Марши Смайлак — вона синестетик, тобто володіє здатністю сприймати кольори як звуки, а знаки (слова, імена, цифри) — як кольори. Її роботи — це абстракції, на яких тим чи іншим чином присутня водна поверхня: «Різьблення по воді», «Жінка в білому» (відображення жіночої фігури на воді), «Шари сенсу» (водяне віддзеркалення архітектурних форм). Свою синестетичну здатність Марша пояснює наступним чином: «Я постійно сприймаю звуки природи — вони шепочуть у моїй свідомості — і відчуваю, як певний звук відповідає певному кольору, тоді й створюю своєрідне крещендо. Я навчилася робити кадр саме у ту мить, коли переживаю синестетичну реакцію на те, що бачу». А от американський художник Сет Чваст — аутист. Він представив серію автопортретів, і тільки споглядаючи ці полотна, можна подивитися йому в очі: у реальному житті Чваст завжди відводить погляд.

Центральна композиція виставки — «Чинвазія» художниці Ольги Пильник: шеренга жовтогарячих голів стоїть на скляній поверхні, під якою — маленькі дитячі іграшки. 50 керамічних голів (Ольга Пильник — художник–кераміст) «доповнені» навушниками, за допомогою яких відвідувач може послухати звуки іграшок. «Назва моєї роботи пішла від двох слів: «Чина» — Китай, та «інвазія» — вторгнення, — розповіла Ольга «УМ» про ідею свого витвору. — Тут утілено сучасний споживацький світ. Засилля китайської продукції — це, так би мовити, їхня сучасна армія, тому за основу композиції я взяла китайську іграшку, бо діти — це наше майбутнє, і хочеться захистити їх від ранніх вторгнень у свідомість».

Проглядаючи наповнення виставки, часом здається, що деякі художники навмисне намагалися відобразити інфантильне сприйняття дійсності — це такий ніби ретельно «змонтований» стиль «наїв». Нефальшивим на цьому тлі виглядає іранець Кевін Хоссейні. На його полотні «Ірландський автобус» розгонистими, простими мазками виписаний інтер’єр громадського транспорту — художник зміг відобразити глибину простору і знайти красу навіть у міській метушні.

Схоже на те, що наступного року в Музеї сучасного мистецтва буде продовження проекту «Аут». Як заявив директор музею Михайло Шевченко, роботи таких художників — це справжні твори сучасного мистецтва, які можуть сприйматися як одкровення. Що ж, яскрава експозиція справді викликала великий інтерес у публіки, проте навряд чи стала одкровенням для тих, хто постійно слідкує за арт–процесом.

Виставка триватиме до 7 травня.

Анастасія БЕЗПАЛЬЧА