Промінь світла з бетону.
У Малій галереї «Мистецького арсеналу» відкрилася виставка відомого українського скульптора Жанни Кадирової під назвою «Неявні форми». Зазвичай вона експериментує з матеріальними речами, але цього разу вирішила створити великі скульптури нематеріальних об’єктів і проявити непроявлене.
Жанна Кадирова відома не тільки в художніх колах, її знають i мешканці столиці, адже деінде у Києві можна побачити вуличні скульптури цієї мисткині. Наприклад, «Лавки–графіки» на проспекті Перемоги: бетонна конструкція, покрита червоною, жовтою та білою плиткою i зроблена у вигляді діаграми, якими зображають зростання економічних показників. А в рамках минулорічної виставки «Заповнення» Кадирова закрила керамічними плитками пустоти не лише в приміщенні галереї, а й на вулиці міста. Цього разу Жанна взялася за «обробку» світла, перетворивши його на щось важке і навіки застигле за допомогою свого улюбленого матеріалу — бетону.
У тісному двокімнатному приміщенні Малої галереї «Неявні форми» виглядають досить ефектно — таке враження, що тонкі стіни ледь витримують вмонтовані в них джерела освітлення (світильники, лампи), з яких вириваються велетенські, масивні промені бетонного світла. До слова, один з об’єктів займає більше половини кімнати. Ще один експонат глядачі спершу можуть і не помітити — це звичайний офісний стіл iз комп’ютером та різними побутовими дрібницями, невеличка лампа освітлює «робоче місце» характерним уламком бетону. Щоб змонтувати таку «легкість» бетону, знадобилося неабияке вміння й шість робочих днів. «Я хотіла не лише відобразити ідею світла, а й звернути увагу на форми, які постійно присутні у нашому житті й на які ніхто не звертає уваги. Приміром, тіні, промінь від камери спостереження», — пояснила Жанна Кадирова в коментарі «УМ».
Над бетонними формами художник чаклувала також і цієї зими, працюючи над встановленням скульптури в Пермі: двометрове «надкушене» яблуко, зроблене з цегли зі зруйнованих пам’ятників архітектури, тепер вiдiграє роль своєрідного символу міста.
Виставка триватиме до 17–го квітня.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
