Упорядкування хаосу

Проект «Космічна Одіссея 2011», що триватиме в «МА» протягом 6—28 квітня, уповні реалізує курс, обраний теперішньою дирекцією: повернення від ідеї створення «Українського Лувру» на 180 градусів і концентрація на contemporary art. Тиждень сучасного мистецтва «Космічна Одіссея», який, зважаючи на масштабність обраного для дослідження феномену, розтягнеться на три тижні, став першим проектом у цьому напрямi (до цього гендиректор Наталія Заболотна та її команда спеціалізувалися на перенесенні в «МА» з «Українського дому» арт–ярмарків та на комерційних fashion–шоу). «Уже кілька років я виношую ідею проведення в Києві міжнародного Тижня сучасного мистецтва. Ми вирішили зробити пілотний проект, для якого обрали «космічну» тему — адже 12 квітня виповнюється 50 років від першого польоту людини в космос», — пояснює Заболотна.

На виставці представлено роботи понад 130 художників, 15 із яких — іноземці: це живопис, фотографія, відео, скульптура. І хоча в самий проект закладена глибока філософська ідея — «впорядкувати хаос світостворення та розширити власні світоглядні межі, зазираючи в майбутнє», не всі митці змогли вийти за рамки банального а–ля радянського святкування 50–ї річниці першого польоту людини в космос. Найбільше набивають оскомину роботи, що обігрують тему Гагаріна, Білки–Стрілки й людини в скафандрі як такої. Надто заяложено й неоригінально. Наочний приклад — інсталяція Олега Кулика (у якого, до слова, в житті відбувся власний космічний вибух — народилася донька). Свого «Космонавта» 2003 року він виставляв на тлі ренесансних фресок й у темному антуражі закритої кімнати, тому його появу під склепіннями «МА» можна сприймати двояко — або як б/у, або як класику.

Серед художніх робіт вирізняємо фотографії NASA: неймовірна поліколірність всесвіту наштовхує на думку про фотошоп, проте істинний експерт у цій справі космонавт Леонід Каденюк спростовує підозру: «Кількість кольо­рів, які ти бачиш у космосі, вражає, і відтворити їх тими засобами, що існують на Землі, важко».

Оригінальними є інтерактивні роботи: «Космічне Яйце», що грає різними кольорами й резонує звуками при дотику до нього, біла світлова труба «Час прощатися» Олексія Сая або проект «Ойкос» Анни Надуди й Андрія Базюти (сенсорна технологія зчитує людські рухи — так віртуально можна складати пірамідки тетрісу, але гра триває недовго й після кількох спроб екран видає Game over: «Таким чином ми закликаємо людину до мозкової активності й подумати про те, що відбувається з нашою планетою», — пояснює Анна Надуда). Окремий пласт виставки — техніка, що нею користувалися радянські космонавти, й архівні світлини з колекції Ігоря Воронова, який, як і всі хлопчики в СРСР, хотів бути космонавтом, але став бізнесменом, а мрії про космос матеріалізував наступним чином: «Я купив цю колекцію фотографій із автографами усіх космонавтів, що літали в СРСР, у начальника фотослужби на «Байконурі» Таратути». Під усе це різноманіття представленого матеріалу відвели 16 тисяч квадратних метрів — у такому космічному просторі легко загубитися й загубити думку: після кількох кіл по залах відчувається, що немає стрункості подачі матеріалу.

Ключовий момент «Космічної Одіссеї» запланований на 12 квітня — саме в той день! — у «МА» відбудеться перформанс «Гагарін–лаунж 10.8»: о 10.55 група німецьких художників Rochus Aust/Re–Load Futura спробує реконструювати 108 хвилин польоту Гагаріна. Організатори обіцяють відтворення ефекту перебування всередині тіла космонавта. У той же день відбудеться нагородження переможців конкурсу дитячих малюнків (це окремий яскраво–кольоровий колажний проект виставки). І ще — найсмачніше насамкінець: протягом трьох тижнів в «МА» показуватимуть «космічні» художні й документальні фільми (наприклад, «Солярис» Андрія Тарковського, «Дюну» Девіда Лінча, «Туманність Андромеди» Євгена Шерстобитова та інші) — сеанси безкоштовні. А от вартість квитків на виставку — 40 грн. і 20 грн. (пільгові).

ЇХНЯ ДУМКА

Екхард Шнайдер,
генеральний директор PinchukArtCentre:

— Як на мене, ідея цього проекту — дуже цікава. Але тут немає поєднання арту й науки, що я очікував побачити, зважаючи на попередні заяви організаторів: як бачимо, окремо — картини, окремо — артефакти, вони роз’єднані. Звідси — й нехитре формування експозиції: роботи просто розміщені тут і там, поза контекстом.

Павло Гудімов,
керівник культурного холдингу //гудімов арт проект:

— Мені сподобалося, що тут є багато молодих художників: наприклад, Антон Логов (один із небагатьох, хто працює із сучасною абстракцією), інсталяція Добрині Іванова (кімната з величезною кулею). А мінуси вбачаю там, де надто починають лягати під тему космосу — це такий соцреалізмовий підхід. Щодо розкиданості, то «МА» — надто потужний простір, з ним важко працювати. Взагалі, у нас треба готувати спеціалістів, які не просто розставляли би й розвішували, а робили виставку сценарною і драматичною. Але такий міжнародний Тиждень сучасного мистецтва нам конче потрібен.