Дмитрикова напасть

«Живу з сином один. Йому два роки і чотири місяці. Ніяк не можу зробити йому операцію: у нього двостороння клишоногість. Вагу він теж не набирає, важить усього сім кілограмів. Мати нас покинула, пішла жити до іншого. Живу один, без батьків. Не знаю, що просити у вас, хто що може. Звати мене Василь, мені 25 років, сина звати Діма», — таке звернення на черкаському інтернет–форумі залишив черкащанин Василь Шишкін. «УМ» вирішила дізнатися, що спонукало чоловіка просити допомоги в добрих людей.

«Відчуй, як бути в моїй шкірі!»

Василь Шишкін із маленьким Дмитриком мешкають у черкаській «хрущовці» по вулиці Пацаєва. Трикімнатну квартиру Василю залишили батьки, які перебралися в житло його діда. У квартирі Василя чисто. У залі встановлено євровікна, є сучасні меблі та телевізор. У Дмитрика — імпортне ліжечко з блакитним балдахіном.

Тільки серед цього домашнього затишку нещасним виглядає сам малюк. Крихітний хлопчик зі світлим чубчиком жваво повзає по килиму. Так роблять малюки, яким ще немає року, але вони ось–ось почнуть ходити. Дмитрик у свої два з «хвостиком» знає всього кілька слів і досі не ходить через вроджену двосторонню клишоногість.

«На ультразвуковому дослідженні, котре вагітна дружина проходила в другому пологовому будинку Черкас, ніякої вади не помітили, — розповідає «УМ» Василь Шишкін. — Це вже потім, коли син народився, ми перебирали ті знімки й самі роздивилися, що з ніжками таки була проблема. Тож ми дізналися про ваду, тільки коли син народився»...

Зі своєю майбутньою дружиною Василь познайомився в Пермі. Туди поїхав до материних родичів, щоб вивчитися на слюсаря. Два роки молоді люди зустрічалися, а потім вирішили побратися. Переїхали в Україну, в рідні для Василя Черкаси. Одружилися в травні 2007 року, а через рік, 20 серпня, народився Дмитрик.

Олена пішла від Василя, коли їхньому синові виповнився 1 рік і 8 місяців. «Приходжу, вдома все перевернуто. Із малим сидить сусідка. Подзвонив дружині, а вона: «Відчуй, як бути в моїй шкірі!». Пропонував їй жити у квартирі з сином, сам думав піти до батьків або винаймати житло. А вона: «Ні, тут усе нагадує про тебе». Словом, наче здуріла», — так пояснює причину розладу у своїй сім’ї Шишкін. І пригадує: дрібні сварки у них були з самого початку. Але великі почалися через рік після народження Діми. Василь каже, що дружині не подобалося, що в нього тимчасова робота, постійно нарікала, «чого не знайдеш собі постійну». Василь стверджує, що Олена сама провокувала скандали — «з дому до друзів не піди, телевізор не подивитися». Хоча, як запевняє Шишкін, він і сина допомагав купати, і гуляв iз ним, і їсти готував, «це ж не те, що весь день сидів за телевізором чи перед комп’ютером».

«Я собі нормального народжу, а ти з цим возися»

За його словами, за два місяці до Нового року дружина прийшла і знову влаштувала скандал — звинуватила його, що налаштовує сина проти неї. «Я сказав тоді: більше тебе у квартирі не буде. І вигнав. Хоча не проти, щоб вона спілкувалася з сином. Кажу, приїжджай, винесу малого й гуляй iз ним на вулиці», — згадує Василь. За його словами, Дімка починає забувати маму, адже вісім місяців минуло, як вона пішла від них.

«Вона не раз мені казала, мовляв, я собі нормального народжу, а ти з цим возися», — заявляє Шишкін. Не так давно він оформив синові інвалідність і нині щомісяця одержує 850 гривень. Тож тепер, розповідає, «Олена дзвонить і звинувачує, що я на синові гроші живу». Але Василь каже, що має власні кошти — ремонтує людям комп’ютери. Водночас наголошує, що Олена їхньому синові нічим тепер не допомагає.

Сама Олена, котра нині мешкає у свого цивільного чоловіка, звинувачує Василя в невірності, каже, «гуляв та розпускав руки, не раз і не два». «Я прийшла додому, а його коханка не впустила мене у квартиру», — зітхає Олена. Й пояснює: давно знала, що чоловік ходить наліво, але він перейшов усі межі й почав водити дівчат додому». За словами Олени, чоловік не раз казав їй, що набридла йому. «Я громадянка Росії, то він отримував i за пологи гроші, й інвалідність на Діму на нього оформлена. Дитині потрібен догляд, а він працювати не хоче. Він прекрасно живе й так!» — переконана Олена. Сама вона влаштувалася на роботу на черкаську кондитерську фабрику «Світ ласощів», працює позмінно — по 12 годин. І стверджує, що забирає сина до себе на вихідні.

«Таких батьків у Європі позбавили б батьківських прав»

Доки батьки дитини чубляться, з’ясовуючи стосунки, малий Дмитрик страждає. Василь Шишкін стверджує, що в ці дні він ходить із сином по лікарях, обстежує малого, здає аналізи, сподіваючись підготувати до операції. От тільки, бідкається, син важить усього 7 кг. «Можливо, малий вдався у рід дружини Олени, адже вона теж маленького зросту — півтора метра лише. І брата її в армію не беруть, бо тiльки 50 кг важить», — каже Василь.

За словами батька, саме через малу вагу ніхто не береться прооперувати сина. Хлопчика і до Києва возили, та оперувати його ніхто не ризикнув. Із такою вагою анестезіолог відмовляється починати операцію, бо є ризик, що хлопчик може не витримати наркозу.

Чому дворічна дитина, котра мешкає не на далекому хуторі, а в обласному центрі, має таку малу вагу, що робили лікарі Черкаської міської дитячої поліклініки №2, де приписаний Діма Шишкін, аби допомогти малюкові набрати потрібну для його віку вагу і подолати діагноз «двостороння клишоногість»? Ці запитання, адресовані «УМ» завідуючому поліклінікою Олександру Лущану, який водночас є й педіатром хлопчика, так і залишилися без відповіді. Спочатку пан Лущан вимагав від редакції інформаційний запит, потім обіцяв поїхати додому до Шишкіних i взяти медичну картку дитини, а вже тоді, спираючись на записи в ній, подзвонити наступного дня до редакції й пояснити ситуацію. Дзвінка ми так і не дочекалися. Тож телефонували самі, й не один раз. Коли застали лікаря на місці, він сердито відрізав: «Ви статтю 32 Закону України знаєте? Це конфіденційна інформація, і я не уповноважений вам її надавати».

Що тут конфіденційного, коли про проблеми зі здоров’ям своєї дитини розповідають самі батьки, зрозуміти важко. Може, річ не в конфіденційності?

Як дізналася «УМ», допомогти Дмитрику Шишкіну можуть і в Черкасах, у дитячому ортопедо–травматичному відділенні міської лікарні №1, керує яким Микола Запорожець. Щороку там оперують 7—10 дітей, котрі страждають на таку вроджену аномалію, як клишоногість. Як правило, оперують таких малюків, коли їм виповнюється шість місяців. «Батьки знали ще з пологового будинку діагноз своєї дитини й досі нічого не зробили! Хлопчика треба було прооперувати уже давно. Таких батьків у Європі позбавили б батьківських прав», — обурюється «УМ» Микола Олексійович. Він бачив Дмитрика й каже, що «дитина недогодована, у неї рахіт, вона не добирає вагу».

За словами завідуючого, відтворити опороздатність кінцівок маленькому Дімі Шишкіну можна. Звісно, веде далі лікар, хлопчик не стане олімпійським чемпіоном, але після операції він зможе самостійно й без всiлякої опори ходити. Та оперувати Діму, наголошує Микола Запорожець, потрібно якомога швидше — доведеться робити повну реконструкцію стопи. І поки її ще можна зробити на м’яких тканинах, треба не гаяти часу.

«Як дитячий ортопед–травматолог за фахом, обіцяю розібратися у ситуації, проведу консультації з нашими фахівцями, аби визначитися, чим можна допомогти дитині», — сказав «УМ» начальник черкаського міського управління охорони здоров’я Олег Стадник і пообіцяв узяти ситуацію під свій особистий контроль.

ДОВІДКА «УМ»

Клишоногість — викривлення стопи, при якому хворий опирається не на підошву, а на зовнішній край стопи, внутрішній край припіднятий та повернутий угору, внаслiдок чого утворюється виражена увігнутість. Розділяють клишоногість вроджену і набуту. При вродженій формі слід починати лікування якомога раніше. Якщо хвороба не запущена і протікає в легкій формі, то часто поставити хворого на ноги можна і без операції.