Вивели на чисту воду

Найдовший у Європі водогін «Каховка—Бердянськ» почали прокладати у 1986 році. Щодоби він мав прокачувати до ста тисяч кубометрів питної дніпровської води — альтернативної технічній, яку пив 120–тисячний Бердянськ із водосховища річки Берда. Але водогін довели до 80–відсоткової готовності й через дефіцит коштів «заморозили» у 1996–му...

Вісім років потому в умовах президентських перегонів тодішній Прем’єр–міністр Віктор Янукович вирішив розіграти і «бердянську карту». З держказни на добудову крапнуло 3,5 мільйона гривень, яких вистачило лише для помпезного задіяння водогону за так званою «тимчасовою схемою». Восени 2004–го кандидат на пост глави держави Янукович крутнув вентиля, перехилив склянку дніпровської води й пообіцяв: зросте не тариф на воду, а фінансування для добудови водогону. Сталося ж із точністю до навпаки...

Не дивилися, хто йшов

Водомережа курортного Бердянська — це іржаві, прокладені ще за часів совдепії, труби. І помпуй ними хоч мед — у кранах усе одно тектиме «муляка». Позаяк для латання дірявих водогонів у комунального «Міськводоканалу» капіталу — як кіт наплакав, то в бердянській мерії чомусь вирішили, що прийде приватник — і кинеться затикати оті кляті дірки своїми мільйонами. З–поміж п’яти бізнес–пропозицій команда тодішнього мера Валерія Баранова вибрала ТОВ «Чиста вода» зі статутним капіталом... у менш як 50 тисяч гривень. Коли ж пан Баранов пересів із мерського крісла у нардепівське, його наступник Євген Шаповалов 11 грудня 2008 року підписав концесійний договір, за яким майновий комплекс державного КП, оцінений у 135,8 мільйона гривень, вже 25 грудня передали на 30 років аж ніяк не грошовитому «рятувальнику» мереж. Останній тоді дав обіцянку «інвестувати в технічне переоснащення і реконструкцію мереж не менш як 120 мільйонів гривень».

Натомість якщо до 2005 року бердянці платили за кубометр води менше гривні, затим — по дві з половиною, то концесіонер у 2009–му підвищив тариф до 7,03, а минулоріч — до 9,90 гривні за «холодний» кубометр! Заявивши, що з НКРЕ вже узгоджено «оптимальніший» — по 10.33, але ж із кранів, як і раніше, тече «муляка». Бо до питної дніпровської спритники додають (особливо уночі) технічну з Берди — у співвідношенні, про яке можна лише здогадуватися. Жодних сумнівів, що фактичне не відповідає закладеному в тарифі.

У 2009 році «УМ» двічі акцентувала увагу можновладців на тому, що своїх зобов’язань ТОВ «Чиста вода» не виконує (див. публікації «Хто каламутить воду в Бердянську» й «Аферисти чистої води» від 18 серпня і 19 грудня). На запити кореспондента «УМ» дирекція ТОВ «Чиста вода» і мерія відповідали відписками. Віце–мер також відписався: «УМ» вважає схему водопостачання корупційною? Можливо, але «виконавчий комітет не має права надати правову оцінку власним діям». Не відважилися оцінити і в міськрайонній та обласній прокуратурах, де також попорохнявилися запити автора цих рядків.

У 2009–му позицію «УМ» підтримав лише тодішній голова Запорізької ОДА Олександр Старух. Своїми відповіддями очільник регіону інформував редакцію про низку рішень на обласному рівні — додаткові перевірки одіозного ТОВ і, як результат, подання до МінЖКГ пропозиції щодо позбавлення ліцензії концесіонера, який з квітня 2009 року лише збирає платежі за воду, а сам «обріс» боргами у десятки мільйонів.

«Арифметика» афери

Щодоби Бердянськ споживає в середньому сорок тисяч кубометрів води (щонайменше — 25—30 тисяч; улітку ж, коли курортників удвічі більше, — до 50 тисяч). З огляду на те, що тариф для юросіб ще «захмарніший» — 17,91 грн. за кубометр, щомісяця ТОВ має 12—15 мільйонів гривень. За два роки «набігло» 280—330 мільйонів. Не слабо і, певна річ, достатньо, аби сплатити близько 30 мільйонів, які «Чиста вода» заборгувала обленерго та облводоканалу. Останній, до речі, за доставку води від Каховки до Бердянська та її очищення бере за кубометр лише трохи більше двох гривень. Повинен брати: ТОВ–концесіонер і цього не платить!

І от нарешті 24 березня Вищий господарський суд України концесіонеру врешті–решт дав по руках: угоду між Бердянською міськрадою та ТОВ «Чиста вода» розірвано. Та низка запитань зависла: чому це вчасно не робили інші суди, хто розплатиться за борги концесіонера, як повернути місту майновий комплекс, чому якість питної води визначають на вході у мережу, а не у крані споживача? І скільки й кому тепер платитимуть бердянці за воду? Казав же якось на брифінгу Віктор Янукович: «Я поставив перед Кабміном і міністерством ЖКГ завдання — відпрацювати систему, яка створить середні по Україні тарифи. У будь–якому кінці держави люди повинні платити за воду, газ та інші житлово–комунальні послуги однаково, а решту затрат мають взяти на себе держава і, звичайно, місцеві бюджети». Коли ж цю обіцянку реалізують?

ДО РЕЧІ

Якщо за кубометр холодної води мешканці Бердянська сплачують рекордні 9,90 грн., Слов’янська — 9,64 грн., то у Львові — 4,54, Трускавці — 4.86, а найменше — у Києві, Маріуполі й Кривому Розі, відповідно — 3,15, 3,06 і 1,37 грн. Причому з Сіверського Дінця беруть воду і Маріуполь, який за сотні кілометрів від річки, і Слов’янськ, що сусідить з нею (тарифи ж — непорівнювані).