Днями в Ужгороді презентували антологію словацької малої прози «Таїна», яка побачила світ у закарпатському видавництві «Тімпані». Упорядник і перекладач — голова Спілки українських письменників Словаччини Іван Яцканин. 50–річний літератор уже давно є своєрідним мостом між двома сусідніми народами. Торік словацькою мовою в його перекладах вийшла антологія українського оповідання «розстріляного Відродження» — «Місячний усміх», дві новели з якої навіть зачитали на словацькому радіо.
На цей раз Іван Яцканин представив українському читачеві словацькі оповідання за останніх 100 років. Бо, як пише у передмові з символічною назвою «Підняти завісу»: «Словаки та українці — безпосередні сусіди. А знають вони нині одні про одних, як не прикро це твердити, не надто багато». Іван Яцканин у вступному слові коротко характеризує шлях словацької прози у ХХ столітті. Що, наприклад, може нам сказати таке поняття, як «словацький натуралізм» чи «великий вибух», якого не відбулось? Тож уперше до українського читача приходять Йозеф Цігер Гронський, Франтішек Швантнер, Ян Червень, Іван Горват, Леопольд Лагола, Домінік Татарка, Петер Карваш, Ян Йоганідес, Вінцент Шікула, Рудольф Слобода, Антон Гикіш, Петер Ярош, Станіслав Ракус, Павел Віліковський, Мілан Зелінка, Душан Мітана, Душан Душек, Іван Гудец, Ольга Фелдекова, Ян Тужинський, Юліус Балцо, Миколай Душан, Мілка Зімкова, Марек Вадас.
На превеликий жаль, ці імена 24 словацьких авторів нам нічого не говорять. Тому вельми доречною є біографічна довідка, подана до кожного представленого письменника. Наклад 270–сторінкової антології невеликий — 500 примірників. Книжку видали словацьким коштом — комісією SLOLIA Літературного інформаційного центру в Братиславі, яка займається популяризацією літератури Словаччини за кордоном. Тому більшість примірників «Таїни» надійде в українські бібліотеки.
Україна поки що до такого просування своєї літератури не доросла. Наприклад, антологія українського оповідання «Місячний усміх», яка торік побачила світ у Словаччині, була видана за кошти рідного брата перекладача — Андрія Яцканина. Презентації першої в Україні антології словацького оповідання заплановано провести також у Києві та Братиславі. Завіса необізнаності трохи припіднімається?
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
