Кращі з кращих

«Нам досить рідко випадає нагода одягти костюм та краватку. Тож хочеться подякувати організаторам за таку можливість», — своїми враженнями від церемонії «Герої спортивного року» ділився один із її лауреатів. Водночас переможець іншої номінації виказав думку, що ця подія організована не стільки для спортсменів, як для їхніх батьків, друзів, тренерів. Тож в останній день березня в Київському національному театрі оперети було людно, спостерігався аншлаг.

Цікаво, що культурний заклад, який розташований неподалік НСК «Олімпійський», впродовж останніх кількох місяців вже вдруге збирає зірок вітчизняного спорту. Якщо в грудні 2010–го — тоді НОК святкував своє 20–річчя — під його дахом вшановували ветеранів–олімпійців, то цього разу в центрі Києва відзначали найкращих діючих українських спортсменів. З ініціативи президента НОК Сергія Бубки героїв спортивного року нагороджують уже вп’яте. Цю почесну місію покладено на академіків Спортивної академії України, які назвали найкращих у дванадцяти номінаціях. Як заявили організатори, імена переможців трималися в секреті до останнього.

Щоправда, в окремих категоріях рішення поважних людей спорту можна було передбачити. Скажімо, знайти конкурентів для чоловічої збірної з шахів в номінації «неолімпійські види спорту» було досить складно. Незважаючи на передбачуване рішення, емоції дворазових тріумфаторів шахової Олімпіади — Василя Іванчука, Руслана Пономарьова та Павла Єльянова били через край, аж надто у львів’янина. Іванчук так захопився виголошенням теплих слів на адресу організаторів, що й забув про негласний часовий ліміт для промови. Кращою командою (в олімпійській дисципліні) назвали жіночу четвірку парну з академічного веслування (Олена Буряк, Яна Дементьєва, Анастасія Коженкова, Катерина Тарасенко) — віце–чемпіонок світу.

Не було серйозних опонентів і в спринтерки Лізи Бризгіної в категорії «сенсація року». Прикметно, що під час оголошення її імені овації в залі були чи не найгучнішими. Схоже, прогнозованим був і тріумф Андрія Говорова в категорії «олімпійська надія», адже, окрім двох золотих нагород I Юнацьких літніх iгор 18–рiчний плавець iз Дніпропетровська вже встиг відзначитися медалями й на дорослому ЧС. Отримуючи відзнаку з рук Віталія Кличка, Говоров від імені всіх юних олімпійців пообіцяв: «Уже нас­тупного року в Лондоні спробуємо трансформувати всі відзнаки юнацької Олімпіади в дорогоцінний метал дорослих Ігор».

«Я до останнього не знала, хто отримає головний приз, тому насправді дуже рада», — сказала після церемонії нагородження найкраща спортсменка року — володарка першого українського золота світових першостей, байдарочниця Інна Осипенко–Радомська, яку тиждень тому вже назвали «людиною року в спорті». Закономірно, що її чоловік Дмитро Радомський став найкращим тренером року.

До «фінального свистка» було не зрозуміло, хто отримає нагороду й автомобіль від «Фонду Бориса Колесникова» в номінації «найкращий спортсмен». Три представники єдиноборств — дзюдоїст Георгій Зантарая, борець–«вільник» Василь Федоришин та «класик» Армен Варданян сподівалися вийти за нагородою на сцену. Цікаво, що Зантарая навіть пропонував хлопцям визначити сильнішого на килимі. Напевно, жартував. Хоча переможець номінації — Василь Федоришин одразу поспішив вибачитися перед «ображеними». «Хлопці, прошу вибачення, що саме мене обрали переможцем», — жартома чи можливо всерйоз заявив зі сцени уродженець Калуша, який того дня святкував своє 30–рiччя.

А якби оргкомітет давав приз глядацьких симпатій, то він би, беззаперечно, дістався Ганні Єлісаветській — тріумфаторці в номінації «сильні духом» (володарка 5 золотих і срібної нагород чемпіонату світу з плавання серед спортсменів–інвалідів з ураженням опорно–рухового апарату), яку зал вітав стоячи.