«Трембіта» звучить i без гір

26.05.2004
«Трембіта» звучить i без гір

Господарі «Трембіти» — Ольга Василівна та її чоловік Сергій Володимирович. (Фото автора.)

      Ольга Линдюк, мешканка села Бузуків Черкаського району, — неймовірно смілива жінка. Маючи на руках п'ятеро малих дітей, вона не побоялася залишитися без сильного чоловічого плеча й подала на розлучення. Навіть суддя, який розлучав подружжя, не витримав і запитав Ольгу Василівну, за що вона збирається жити й годувати дітей? Тоді жінка відповіла просто і впевнено, що хліба просити не буде, а працюватиме. Бо переконана, що немає такої ситуації, з якої б людина не знайшла вихід.

      Так і сталося. Взяла своїх чотирьох малих синів —Василя, Михайла, Дмитра й Сашка — та доньку Олю і поїхала з рідного села Космач Косівського району Івано-Франківської області на Черкащину шукати кращої долі. Далі на порожньому місці створила фермерське господарство, а ще вийшла заміж і народила другу доньку. Тепер ця симпатична й говірка жінка разом із чималою родиною керує своєю «Трембітою» й має неабиякий успіх.

 

Буває щастя і в бур'янах

      На фермі у Ольги Василівни 46 корів, які вона завезла з Кіровоградщини та Херсонщини, вже є й 30 телят, 8 поросят, кролі, кури, гуси, качки. А бувало, що в її господі утримували 40 свиней, 200 курей, 100 гусей, 50 кролів. Одночасно роботяща господиня вирощує в теплиці й помідори — до півтонни за сезон. Є у «Трембіти» й 300 гектарів землі.

      Сьогодні у господарстві Ольги Линдюк роблять бізнес на молоці: корови щодня дають у дійниці по 25 — 32 літри молока, яке продають приватним підприємцям. При цьому вправна господарка не забуває про молоде покоління: кожному бичкові чи теличці тут тричі на день видають по 2 літри молока.

      А оселитися на Черкащині гуцулка вирішила невипадково. Наприкінці 80-х Ольга Линдюк возила з Івано-Франківщини у Шевченків край нитки, які продавала на тутешньому базарі. Треба було годувати свою велику сім'ю, отож і тягала величезні торби з дефіцитним і ходовим товаром у далеку область. Вона зізнається, що черкащани підкупили її добротою. А коли так склалося, що розсталася з чоловіком, то у 1986-му вирішила й зовсім перебратися сюди. Поїздила по селах і вибрала Бузуків — звідси й до Черкас недалеко, й ліс сосновий поруч, такий же, як у її рідних Карпатах. Саме це не дозволяло їй нудьгувати за любою серцю батьківщиною.

      Спочатку пані Оля з п'ятьма дітьми зняла у селі хату, де й мешкала, доки їй не наділили 25 соток землі. Прийшла на дворище вперше, а малечу в бур'яні й не видно. Тільки ця жінка стільки в житті набідувалася, що нічого вже її не лякало. Отож взяла позичку в кредитній спілці в Черкасах, закупила будівельні матеріали й заходилася будуватися. А вже згодом замість бур'яну з'явилися простора літня кухня, повітка, льох. Тепер Ольга Линдюк зводить тут хату, велику, як вона каже, на «западенський мотив». «У своєму селі я теж жила під лісом. І тут так само. Ще б тільки бугор такий, як у Космачі, й геть тобі Івано-Франківщина», — усміхається пані Оля.

      На Черкащині зустріла й свого нинішнього чоловіка — Сергія Володимировича Чорного. Це від нього тут же, у Бузукові, Бог послав ще одну донечку, Жанну, якій тепер вісім років. До речі, усіх своїх шістьох дітей Ольга Линдюк народжувала вдома, сама й пуповину зав'язувала. Пологових будинків вона боїться, каже, що в своїй хаті й стіни допомагають. Уже через 20 хвилин після того, як на світ з'явилася найменшенька, Ольга Василівна встала й чекала швидку. Лікарі були шоковані...

Гуртом і ферми легше піднімати

      Так само нелегко було починати з фермеруванням, але знаєте, які характери гартуються в горах? Свою «Трембіту» Ольга Василівна зареєструвала влітку, а вже у жовтні у неї на домашній фермі стояли корови. «Чоловік мені казав: «Ще даху на фермі немає, а ти корів звозиш. Куди будемо заганяти, як сніги підуть та морози вдарять»? Нічого, відповідала, Бог допоможе з добрими людьми», — розповідає пані Ольга.

      Газдиня справді викрутилася — до холодів корівник було збудовано, й худоба мала дах над головою. Зуміла заготовити й 50 тонн сіна на орендованих у сусідньому, Смілянському, районі землях. Вона каже, що підсобило їй і районне начальство, особливо дякує голові Черкаської районної адміністрації Івану Полудню та його команді, які підтримали фермерку-початківця не лише морально, а й надали під невеликі відсотки 10 тисяч кредиту.

      А взагалі, брати позички тепер уже черкащанка вважає за краще у кредитній спілці «Альянс». Тут її знають, довіряють, і вона завжди старається вчасно віддати борги. Та й застави, утричі більшої за суму кредиту, спілчани, на відміну від банків, не вимагають.

      Нині настав той час, коли Ольга Линдюк подумує розширювати своє фермерське господарство, аби довести поголів'я до 300 корів. У сусідніх Степанках, розповідає, стоять порожні колгоспні ферми, й вона збирається викупити те майно у селян, як тільки будуть готові відповідні документи.

      ...За час, що минув після переїзду, старші сини й донька Оля уже мають свої сім'ї. Ольга Василівна стала бабусею двом онучкам — Віці та Руслані. Кожному зі своїх дорослих дітей вона купила у Бузуках по хаті. Проте всі живуть поруч і звично трудяться разом — у маминій «Трембіті». І навіть найменшенька Жанна не сидить, склавши руки. За характером мала схожа на маму, така ж упевнена в собі й наполеглива у досягненні мети.

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>