Світ для них не мовчить

МОЗ України констатує, що тільки одну дитину з десяти обстежених можна назвати відносно здоровою. А 9 із 10 хлопчиків і дівчаток мають певні проблеми — від малозначущих до таких, що становлять серйозну загрозу. Причому йдеться не лише про вроджені вади серця, які у всіх на слуху, а й про інші патології. Зокрема, у нашій країні виявлено 900 тисяч дітей із порушеннями слуху. Серед них понад 3 тисячі — це малята віком до трьох років. На жаль, чимало глухих або тугоухих діток потрапляють до лікаря у пізньому віці, коли відновити слух, навчити розрізняти звуки мовлення та розмовляти стає важким, іноді непосильним завданням. Звідки ж беруться такі «запущені» випадки? Виявляється, нерідко батьки не розуміють, чому їхня дитина поводиться «якось не так». І думають, що мовчання дитини, її дивна реакція на слова дорослих — примха, яка минеться з віком!

До 18 місяців — вік слуху

«За статистикою, серед тисячі новонароджених четверо мають проблеми зі слухом, — говорить головний дитячий отоларинголог МОЗ України, доктор медичних наук, професор Анатолій Косаківський. — Із цих чотирьох одна дитина абсолютно глуха (їй потрібна кохлеарна імплантація), а ще троє потребують слухових апаратів і ранньої реабілітації. І хоч сьогодні держава фінансує програми зі слухопротезування, однак цих зусиль недостатньо».

Фахівець зазначає, що для багатьох таких дітлахів користування слуховим апаратом — це питання, від якого залежить усе подальше життя. І чим раніше діагностувати патологію, тим краще. Якщо порушення слуху виявлено до шестимісячного віку, то всі методи слухової реабілітації (лікування, слухопротезування, сурдопедагогічні заняття тощо) дають найкращий ефект. У такому випадку дитина за рівнем інтелектуального і мовного розвитку практично не відрізняється від своїх однолітків із нормальним слухом. У такої дитини відразу будуть формуватися правильні навички спілкування, вона буде вільно взаємодіяти зі світом. Їй не доведеться перевчатися з «глухого» режиму в «звуковий», що пов’язано з неабиякими труднощами.

Обов’язковий етап розвитку мови в малюка з нормальним слухом — період пасивного сприйняття мовлення, коли дитина тільки може слухати, але не говорити. Такий період триває близько 18 місяців із моменту народження. Лікарі називають його «вік слуху». Якщо дитина погано чує, то вона не матиме можливості розрізняти й запам’ятовувати окремі елементи цього специфічного звукового потоку і з часом зовсім припинить реагувати на слова. Мовлення для малюка буде просто фоновим шумом. При цьому невикористані залишки слуху можуть повністю зникнути. Аби цього не сталося, треба збільшити гучність почутого за допомогою слухового апарата, і тоді розвиток дитини відбуватиметься в нормальному руслі. Якщо ж проблему прогавити, дитині буде важко порозумітися з навколишнім світом та органічно в нього вписатися.

«Дослідження іноземних учених засвідчили, що реабілітацію дітей із вадами слуху треба починати до восьмимісячного віку. Тоді дитина нічим не поступатиметься одноліткам у своїх здібностях», — розповідає професор Косаківський.

Глуха дитина «слухає» вібрацію

Лікарі зазначають: проблема в тому, що батьки можуть не помітити, що їхня дитина недочуває або й зовсім глуха. Думаючи, що все в порядку, дорослі не ведуть малят у лікарню. «У це важко повірити, — каже професор Косаківський, — але до нас нерідко приводять дво–, трирічних дітей, які не чують і не говорять. Ми діагностуємо глухоту, починаємо лікування, реабілітацію, але в таких випадках багато часу втрачено, результат виходить уже не такий, як при ранньому виявленні. Ми запитуємо в батьків: «Чому ж ви не звернулися раніше?» Ті відповідають, що дитина поводилася так, наче з нею все було нормально. А що не розмовляла — так чимало дітей починають говорити в пізньому віці, це ні про що не свідчить...»

Чому ж помітити порушення слуху в маленької дитини не так легко, як хотілося б? Річ у тім, що в перші місяці життя малюк із тугоухістю видає характерні дитячі звуки, і тільки з часом стає тихим, неактивним у своїй «балаканині». Новонароджений сприймає світ так, як може, і знаходить свій спосіб взаємодії з оточуючими — більше уваги звертає на те, що бачить, реагує на вібрацію, яка виникає від удару дверима, вібродзвінка мобільного телефону тощо. Дитина росте, грається, повзає, агукає і до певного моменту нічим не відрізняється від своїх абсолютно здорових однолітків. Перші підозри, як правило, виникають, коли дитина у свої півтора року не промовляє окремих слів, як це роблять усі інші діти такого віку. Тоді батьки помічають, що малюк і справді поводиться дивно — не реагує на своє ім’я, на інтонацію голосу дорослих.

Звідки ви берете зайві букви?

В одному зі столичних центрів слухової реабілітації нам розповіли, що навіть при незначній втраті слуху (наприклад, коли дитина слабо чує тільки високі частоти, а низькі — нормально), все одно потрібний слуховий апарат. Адже високі частоти — це приголосні шиплячі, свистячі звуки, які забезпечують розбірливість мовлення. Відповідно, якщо дитина не розрізняє ці звуки в потоці чужого мовлення, і з розумінням почутого виникають серйозні проблеми. А якщо дитина не чує цих звуків, складів, закінчень слів, то вона їх і не вимовляє. Оточуючим буває важко зрозуміти, що їм розповідають. Коли ж доходить до навчання грамоти, у дитини виникає велике питання — чому слова пишуться із «зайвими» буквами? І начебто незначна втрата слуху виливається у велику проблему. Тому фахівці радять батькам відразу після того, як їхній дитині діагностують порушення слуху, проконсультуватися в сурдолога і підібрати слуховий апарат.

Утім навіть вчасне встановлення діагнозу не дає гарантії, що маля отримає належну допомогу. Якісні слухові апарати, які дійсно дозволяють дитині чути звуки мовлення без дискомфортного відчуття, коштують дорого. Кожна родина, яка стикається з такою бідою, намагається зібрати необхідну суму та якомога раніше відновити слух дитини. Але що робити, коли дитина — сирота? Або ж коли сім’я настільки бідує, що грошей ледь вистачає на харчі? Такі пацієнти або отримують слухові апарати за бюджетні кошти (існує спеціальна державна програма), або сподіваються на допомогу небайдужих людей. Так, нещодавно одна з компаній — виробників памперсів — виділила 1 мільйон гривень для того, аби дітям–сиротам та дітям із малозабезпечених сімей із різних областей України провели щелепно–лицьові операції та слухо­протезування. Упродовж тримісячної благодійної кампанії допомогу отримали 82 дитини віком від одного до трьох років. 52 малюкам із проблемами слуху вручили слухові апарати на два вушка, а ще 30 дітлахам передали сертифікати на забезпечення проведення операцій щелепно–лицьової області на базі дитячої лікарні «Охматдит». Ініціативу підтримали відомі телеведучі й досвідчені мами Сніжана Єгорова і Марічка Падалко.

«Материнство, дитинство і медицина — це те, від чого залежить здоров’я нашої нації, а отже, і наше майбутнє, — переконана Сніжана Єгорова, мама чотирьох дітей, телеведуча, актриса. — Це добре, що дітки, які отримали допомогу, стануть повноцінними членами суспільства!»

ДО РЕЧІ

800 мільйонам людей тільки в Європі потрібні слухові апарати.

НЕПОРЯДОК!

За даними наукових досліджень, від моменту погіршення слуху до звернення хворого в лікарню зазвичай проходить близько семи років. Для такої проблеми це дуже великий термін. Адже тугоухість із часом прогресує, мозок «забуває», як розпізнавати імпульси, що надходять до нього. Чим пізніше людина звертається до лікарів по допомогу, тим складнiшу і дорожчу модель слухового апарату їй доводиться купувати, щоб відновити слух. Тому українські медики наголошують: будь–які проблеми зі слухом, навіть якщо вони виникли внаслiдок отиту (запалення вуха), травми тощо, є приводом для звернення до фахівця. А якщо в когось у родині вже були випадки глухоти, тугоухості, то людина має обов’язково проходити щорічний профілактичний огляд в отоларинголога.