У літературних оглядах та інформаційних повідомленнях «Газети виборчої» чи інших польських видань останнім часом можна надибати повідомлення про щойно виданий новий роман польського письменника Павела Ящука «План Сари» (Plan Sary). Схоже, цей літератор виходить на провідні позиції в жанрі польської кримінально–детективної романістики: ще у 2004 році Ящук видав детектив «Фореста Умбра», який наступного року відзначили «Нагородою великого калібру» — літературною премією за кращий польський детектив року з грошовим додатком до неї у розмірі 10 тис. злотих (трохи більше трьох тисяч доларів). «План Сари» фактично є продовженням роману «Фореста Умбра», оскільки обидві книги поєднує головний герой, журналіст Якуб Штерн, який веде приватні розслідування і є великим майстром розгадування кримінальних загадок, та місце розвитку детективних сюжетів — передвоєнний Львів кінця 30–х років минулого століття.

У світі не так уже й багато хаосу, щоб нехтувати ним у пошуку ідеалу гармонії. Так очевидно вирішила авторка повісті «Сни й камені» Маґдалена Туллі, витинаючи свою літературно–архітектурну симфонію, в якій вишукана метафорика, синкопована легендами, притчами і навіть анекдотами, створює враження біблійної урочистості. Хоч насправді хитка архітектоніка її вербального світу, замкнута в оболонці монументального стилю, бере початок у бароко, а продовжується в сюрреалізмі, закоханому в урбаністичні форми природи.