«Недремне око» від вогню

У лісах Полтавщини, якими опікується держава, встановлюють спеціальні «протипожежні» відеокамери. Розташовують їх на високих спостережних вежах, де раніше у спекотні дні змушені були стояти, вдивляючись у далину по 12 годин поспіль, самі лісівники. Їм належало помітити найменше задимлення і, щоб не допустити переростання «іскри» у масштабну пожежу, одразу повідомити про небезпеку колегам та вогнеборцям. Удавалося це не завжди. Адже навіть озброєне об’єктивом бінокля людське око не може змагатися iз сучасною технікою.

Досить сказати, що згадані потужні відеокамери (їх уже вгніздили на території Кременчуцького та Новосанжарського лісництв, зараз монтують у Полтавському), обертаючись довкола осі, охоплюють своїм «зором» площу в радіусі до 30 кілометрів. За допомогою такої відеотехніки можна, скажімо, відрізнити дим від звичайнісінького туману, який стелиться над лісом і часом спричиняє «фальшиві» виклики тих же пожежників. Повністю автоматизовані камери спостереження передають «картинку»–зображення на екран монітора в диспетчерській, яка, у свою чергу, має постійний зв’язок із вогнеборцями.

А оскільки на відстані до восьми кілометрів озброєний такою відеоустановкою фахівець може розгледіти навіть окремий листочок на дереві, то лісівники Полтавщини сподіваються, що згадане «недремне око» допоможе їм і в такій поки що сізіфовій праці, як боротьба з паліями торіш­ньої сухої трави. Адже щовесни з настанням тепла на луках, узбіччях доріг, у заплавах річок виникають тисячі рукотворних пожеж, які завдають непоправної шкоди довкіллю. Особливо небезпечні вони поблизу хвойних лісів — достатньо легенького вітерця, щоб перетворити на палаючі смолоскипи спочатку їхню підстилку, а потім і віковічні дерева.