Робота Еллі Дейвіс «Пункт спостереження №1». (Фото надане галереєю Brucie Collections.)
У столичній галереї Brucie Collections відкрилася виставка молодої британки Еллі Дейвіс. Як стверджують організатори експозиції, у Британії Дейвіс уже встигла завоювати відносну популярність, тому пишаються, що перший сольний виступ художниці за межами Туманного Альбіону відбувся саме в Україні. «Ми прагнули знайти автора, який нестандартно і по–новому фотографує природу. Шукали серед лауреатів міжнародних конкурсів (Дейвіс стала переможницею конкурсу PX3 Paris Photo Prize 2010 року в категорії «Пейзаж». — Ред.) і таким чином вийшли на Еллі», — пояснила «УМ» куратор виставки Леся Прокопенко.
Головний мотив експозиції — тихий нічний ліс, який нагадує запущений ботсад. Як розповіла «УМ» сама Дейвіс, вона намагається фотографувати більше ніж пейзаж: «Я спробувала відобразити тишу — тишу серед лісу. Я дуже люблю англійський ліс, у ньому є щось магічне і навіть міфологічне. Раніше я фотографувала ще і людей, а тепер повністю перейшла на створення фотопейзажів».
Її великі фотороботи створені без допомоги фотошопу. Види природи реалістичні, але водночас справляють враження несправжніх — здається, що це театральна декорація. Приміром, робота з серії «Пункт спостереження №10» — така собі сучасна пастораль: нічний ліс і молода пара під деревом, чиї погляди спрямовані у невідому далечінь. Чим більше придивляєшся до цих нібито простих і непримхливих сюжетів, тим більше кидається у вічі майстерно завуальована претензійність — як на фотополотні, де чоловік спостерігає чи то за купальницею, чи то за потопельницею, чи то за купальницею, яка прикидається потопельницею... А серія «Острови» нагадує майстерно сфотографовані й оброблені фрагменти картин знаменитих художників–пейзажистів (того ж Шишкіна).
За таких обставин, звісно, хочеться посперечатися з організаторами виставки, які переконують, що на фотополотнах Дейвіс природа перетворюється в об’єкт сучасного мистецтва — більшість фотографій демонструють звичний романтизм із розряду «десь ми вже це бачили». Проте, кажуть, про смаки не сперечаються. І ті, кому припало до вподоби, приміром, золоте дерево на тлі запущеного лісу, можуть купити таку роботу за цілком британською ціною: від 400 до 1 600 фунтів. Тоді вони поповнять лави колекціонерів із Франції, Швейцарії, США та Арабських Еміратів. Експозиція триватиме до 9 травня.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
