Кожна людина, яка приходить у цей світ, мріє бодай раз у житті сказати «Я тебе люблю» і почути у відповідь: «Я тебе теж». Пишу «мріє», бо тільки це лишається людині, якщо вона прийшла у цей світ не такою, як усі. Шанси навіть на батьківську любов у цих членів суспільства, як це не гірко, невеликі. Скажімо, від 85 відсотків дітей, які народжуються в Україні з синдромом Дауна, родини відмовляються ще в пологових будинках. Малюки, яких через лагідний і приязний характер ще називають «сонячними», виростають і вже у 16 років потрапляють до притулків для старих або спецінтернатів, де доживають віку без любові, нікому не потрібними...

У Севастополі урочисто відкрито соціальний гуртожиток для дітей–сиріт. Тут мешкатимуть молоді люди віком 15–23 роки, випускники дитячих будинків, які зовсім не мають куди йти. У цьому ж комунальному закладі вони зможуть жити впродовж трьох років, аж доки не стануть на ноги — здобудуть спеціальність, знайдуть роботу і підшукають собі житло.