А нам за це платити!

Наприкінці минулого тижня в Україні вчергове різко стрибнула вартість бензину та дизельного пального: на 9—18 копійок за літр. Наступного ранку ціни одразу на 40—70 копійок підняли власники газових заправок — похоронивши цим сподівання власників авто, які перейшли на альтернативне пальне. Утiм подібний розвиток подій «УМ» передбачила ще місяць тому. Сьогодні ж аналіз ситуації показує, що нікуди з тупикового шляху, який веде до чергового — одномоментного чи поступового — подорожчання енергоносіїв, країна не зійшла. А це значить, що й надалі більше платитимуть не тільки автовласники, а й кожен з нас — через транспортну складову, яку із запасом закладають у ціну товарів.

Уряд: це не ми, це все Тимошенко!

Прем’єр–міністр Микола Азаров, який особисто вирішив пояснити народові причини подорожчання, тільки розсмішив. На його тверде переконання, у всіх подорожчаннях та товарних дефіцитах, що виникли під час роботи його уряду, винна Юлія Тимошенко. Невідомо кому адресував Микола Янович і фразу, що високі ціни — це наслідок відсутності конкуренції на українському паливному ринку. Непублічний екс–міністр економіки, а нині заступник міністра енергетики Володимир Макуха взагалі розізлив електорат, заявивши у коментарі, що він зовсім не бачить негараздів. «Транспортні потоки не зменшилися. Всі, хто їздив, продовжують їздити. Проблем нема», — цинічно–аналітично заявив заступник міністра.

У профільному міністерстві не стали боротися з вітряками і ситуацію просто легалізували — підняли планку так званого цінового коридору до 9,5 грн. за А–95 та 9 грн. — за дизельне пальне. Мовляв, у зв’язку зі зміною ситуації на ринку. Ніхто з учасників ринку та експертів на рішення чиновників ніяк не відреагував: ціновий коридор — це перепона, на яку практично ніхто й ніколи не зважає. Прикладів, коли його брутально порушували і називали просто рекомендаціями урядовців, більш ніж досить.

АМКУ: повірте, є ще порох у наших порохівницях!

Неабияк потішив Антимонопольний комітет. Відомство, яке вважали напівмертвим за часів попереднього керівництва, нині, коли його очолив Василь Цушко, повільно перетворюється на персонаж анекдотів. Змову нафтотрейдерів АМКУ запідозрив ще 4 січня. І з того часу регулярно поривається оприлюднити шокуючі факти громадськості. «Нафтотрейдери без економічного обгрунтування підвищили вартість пального, неодноразово виходили за межі рекомендованої ціни», — написали у своєму повідомленні до ЗМІ професійні борці зі змовами та запросили у вівторок пресу до свого офісу. Аби оприлюднити перелік порушників закону та розповісти про рекордні штрафні санкції, які АМКУ має застосувати. Не втримався від анонсування міністр енергетики й вугільної промисловості Юрій Бойко. «На трейдерів можуть накласти безпрецедентні санкції — до 1 млрд. гривень!» — повідомив міністр.

Зазвичай максимальні санкції антимонополістів — до 10% від річної виручки підприємства–порушника. Оскільки відповідачами у справі виступають п’ять найбільших підприємств, експерти одразу ж вирахували, яка ж сума становить десятину від їхньої річної виручки. «Лукойл–Україна» — 557 млн. гривень, «WOG» — 925 млн. гривень, «ОККО» — 322 млн. гривень, «Шелл в Україні» — 254 млн. гривень, «ТНК–ВР в Україні» — 162 млн. гривень. Виходило понад два мільярди. Але кореспондентам, які прийшли почути — можливо, вперше в історії України — інформацію про роботу АМКУ, було не до математики. Замість сенсації їх очікував черговий пшик — представник АМКУ заявив: буквально напередодні комітет отримав нові документи, які потребують уважного вивчення... Свого часу, нагадаємо, нічим завершилися потуги антимонополістів показати змову на ринку паперу, через яку закриваються українські газети.

Більшість експертів переконана, що змова серед нафтотрейдерів була, але... «Цікаво було спостерігати, як у деяких трейдерів збiгалася цінова політика — навіть у деталях, — сказав «УМ» незалежний експерт у сфері енергетики Олександр Нарбут. — Але я слабо вірю, що АМКУ відкриє нову сторінку у своїй історії і почне боротися з такими явищами».

Миту — так (ні)! (Зайве закреслити)

Наступною сенсацією чергового витка паливної кризи стала поведінка Міністерства енергетики й вугільної промисловості. Якщо буквально напередодні його представники, мов мантру, повторювали свої тези річної давнини про необхідність якнайшвидшого запровадження мита на ввезення імпортних нафтопродуктів, то за одну ніч змінили свою точку зору на протилежну. «Скасування мита призвело до монополізації ринку імпортерами. Їх частка становить 60%. І це дозволило їм запровадити ціновий диктат», — аргументував свою позицію Юрій Бойко. Мовляв, якщо працюватиме мито, то це стимулюватиме надходження до України не бензину, а сирої нафти. Відповідно, збільшиться виробництво на вітчизняних нафтопереробних заводах — iз вигодою для економіки.

Наступного дня ці та інші «державницькі» аргументи дивним чином втратили сто відсотків своєї ваги. «На мою думку, не обійшлося без позиції адміністрації Президента, — заявив «УМ» провідний експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко. — Адже сьогодні не найкращий момент для запровадження нового мита: на світових біржах нафта рекордно дорожчає. А значить, вартість бензину в Україні могла ще піднятися». «Я вже сказав своїм колегам iз Мінпалива: та це ви не нас, ви себе врятували, — пояснив «УМ» позицію трейдерів директор консалтингової групи «А–95» Сергій Куюн. — Якби через це мито вартість бензину зросла до 12 гривень за літр, хвиля народного гніву просто змила б і вас, і весь уряд Азарова».

Чергового одномоментного стрибка цін на бензин на одну гривню, яке сталося б після запровадження мита, відтак не буде. Але! «Не знаю, чи у вас є ця інформація, але уряд таки не відмовився від ідеї підтримувати власників вітчизняних НПЗ за рахунок простих українців, — додає Олександр Нарбут. — Замість мита, точніше акцизу, вирішили скасувати ПДВ на ввезення нафти. Таким чином перший варіант — допомагати нафтопереробникам за рахунок споживачів, конкретно автомобілістів, замінили іншим — дотувати їх iз бюджету. Тобто також iз нашої кишені». НПЗ належать, як відомо, вітчизняному приватному капіталу, зокрема відомому олігарху Ігорю Коломойському, а також російським бізнесменам: «Лукойл–Одеса», Лисичанський завод. «То чому ж модернізацію заводів мають оплачувати прості споживачі? Власники є фінансово неспроможними? Та ні, вони просто не хочуть витрачати свої кошти! А уряд, який мав би стимулювати їх зацікавлення, цього зробити не може», — резюмує Нарбут. «Або не хоче через якісь свої особисті, глибоко корупційні мотиви», — можемо додати ми.

«Синдром гречки Миколи Азарова»

Відтак у стосунках влади та трейдерів виникло чергове загострення протистояння. Перша обрала «хороших» і «поганих» продавців пального, але вагається оприлюднювати цей перелік. Останні ж погрожують припиненням своєї діяльності. «Багато хто всерйоз планує припинити роботу до стабілізації ситуації», — кажуть учасники ринку. Опозиція вже пророкує, що за таких умов бензин просто щезне із заправок і стане дефіцитом. Як гречка... «Така ситуація цілком реальна, — вважає Нарбут. — Якщо Прем’єр–міністр, замість того, щоб займатися економічним регулюванням ринку, мріє вішати замок на неугодні заправки, то остаточне розбалансування ринку і появав дефіциту не за горами».

Поділений на сфери впливу ринок можна і навіть треба структуризувати. Найсмішніше, що як це зробити, добре знають і експерти, і влада. «По–перше, має працювати незалежний і дієвий Антимонопольний комітет. По–друге, не можна просто так витісняти з ринку невгодних», — каже Володимир Омельченко. «Найдієвіший метод: створити вертикально–інтегровану структуру. Щоб це не виглядало, як сьогодні, коли з одного боку до управління входить пан Коломойський, а з другого — хтось, призначений профільним міністерством, — додає Олександр Нарбут. — Ну і, звичайно ж, необхідно збільшувати власний видобуток сирої нафти». Утiм очевидно, що подібні нововведення можуть зруйнувати святая святих — напрям і повноводність тіньових грошових потоків. А тому подібні реформи вкрай малоймовірні. Тому в Україні, на відміну від Заходу, зростання світових цін на нафту й надалі означатиме практично негайне підвищення вартості бензину, а ось їхнє зниження — чомусь не викликатиме здешевлення пального.

ПРОГНОЗИ ЕКСПЕРТІВ

Звикайте до круглих цифр!

«Я відмовляюся прогнозувати цінову ситуацію на ринку, де існують змови та водночас намагання чиновників адміністративними важелями вирішувати економічні проблеми», — заявив Олександр Нарбут.

«За нашими прогнозами, наприкінці березня небрендові марки бензину «А–95» коштуватимуть 9,50—10 гривень за літр», — оптимістично передбачив Володимир Омельченко.

«Тонна нафтопродуктів на Кременчуцькому НПЗ коштує вже 12 тис. гривень. Це значить, що, якщо автозаправні мережі працюватимуть iз нульовою рентабельністю, літр бензину обійдеться у 9,60—9,70 грн. Якщо ж вони захочуть мати хоча б 30—40 копійок прибутку... Іншими словами, 10 гривень за літр — це оптимістичний варіант», — заявив Сергій Куюн.

дизель генератор