«Північне сяйво» — новий механізм геополітичної нестабільності. Україна — у штучних морозних кишенях
Те, що ми зараз спостерігаємо й у чому живемо, все менше схоже на звичайну зимову кризу й усе більше — на керований сценарій. >>
Шевченкознавці в штатському
15.03.2011
Сучасні українці діляться чітко на три категорії. Більшість у ніч із п’ятниці на суботу сплять. Решта — за старою звичкою, що збереглася з часів президентства Ющенка, дивляться політичні ток–шоу. І зараз уже самі не розуміють, навіщо. А окремі особи ходять на ці шоу працювати — наприклад, на «Велику політику» до Євгена Кисельова. Агов, прокиньтеся, дорога спляча більшість співгромадян! У останній програмі нас із вами нахабно обікрали. Нам цинічно дали по морді.
Прокинувшись уранці минулої суботи, український сегмент інтернету отримав нову тему для обговорення. У прямому ефірі «Великої політики» побилися художник Сергій Поярков і журналіст Олесь Бузина, ролик із показовим мордобоєм та лайкою оперативно потрапив у всесвітню мережу. Ось уже декілька днів усе суспільство, а не лише інтернет, обговорює, хто в результаті виявився сильнішим, Бе чи Пе.
Схаменіться, будьте люди: за добре наведеною «димовою завісою» у вигляді бійки практично без уваги залишилося головне, що відбувалося під час цієї, завершальної, частини ток–шоу телеканалу «Інтер», яка почалася опісля дванадцятої ночі! А насправді «Велика політика» — головне ток–шоу найбільш рейтингового українського телеканалу — пояснювало, як народу треба ставитися до Тараса Григоровича Шевченка, символу України. Досить плюнути у Шевченка — забрудните всю націю.
Чи знаєте ви, наприклад, що наш Тарас мало не придурювався «мужицьким поетом» — а насправді був петербурзьким «франтом»? (Ділюся глядацькими враженнями). І писав, між іншим, російською мовою. «Культ Шевченка» створила радянська влада при Сталiні — і навіщо б це? А «поклонялися» йому водночас і радянські вожді, і дисиденти. «Чи потрібні Україні ідоли?» (чи, може, кумири — але підтекст прочитувався знову–таки «ідольський») — пролунало у відеосюжеті–вступі до «живого» обговорення Шевченка в студії. «Спікерами» на тему творчості Кобзаря покликали одіозного у своїй проросійськості Бузину — автора книжки «Вовкулака Тарас Шевченко» — і Пояркова, художника–улюбленця Центру Рона Хаббарда. Причому Пояркова — як «захисника». Ніби адекватніших захисників Тараса Григоровича більше не знайшлося.
Переказувати подробиці бійки не варто. Цікавіший сенс дискусії, яку запропонував головний канал країни.
Пан Поярков, захищаючи Тараса, згадував «тупу, з безглуздою музикою і «ніякими» словами» (відтворюю близько до тексту) пісеньку «Янкі дудл», «яка, проте, повела американців на війну, і вони прийшли до економічного процвітання». Інший російськомовний шевченкознавець розкрив і знешкодив... змову масонів. Мовляв, то Тарас Григорович був їхнью креатурою. Штучно створивши нібито селянського поета, «закуліса» в Україні так «формувала націю». Та й заслання Кобзаря було, «можливо», не чим іншим, як хитрим масонським піар–ходом...
«Експертам у студії», серед яких знайшовся і публіцист Михайло Дубинянський (він зазначив, що пишається статусом «українофоба»), забезпечували тло письменник–видавець Капранов, заступник голови ВО «Свобода» Андрій Мохник, співробітники Інституту шевченкознавства та інші «представники національної інтелігенції». А арбітром смаку у фіналі шоу виявився депутат–«регіонал» Володимир Олійник. Він, спасибі, відрадив скасовувати Шевченківську премію — бо ж гості «Великої політики» вже прийняли таке рішення.
...Сон розуму породжує чудовиськ. Але навіть якщо ордою наших монстрів керують московські політтехнологи — спимо все одно ми самі. (Нагадаємо, в українських ЗМІ з’являлося повідомлення, що інформаційною політикою на «Інтері» керує скандальний російський політтехнолог Ігор Шувалов. А телеведучий Євген Кисельов під час телемарафону, присвяченого річниці президентства Віктора Януковича, навіть уголос визнав, що радиться з цим соратником Гліба Павловського). Нічний жах України — це коли у телестудіях, де глумляться вже й над Тарасом, збирається національна інтелігенція. А суспільство назагал спокійно реагує на будь–яку ганьбу національного масштабу.
Гадаю, за часів Тараса Григоровича з гостями — не кажучи вже про організаторів — таких антиукраїнських провокацій умить припинили б спілкуватися всі пристойні люди. Час і нам прокидатися, панове.
