«Противсiх», якого не вiзьмеш на макуху

На недавній прес–конференції в Полтаві заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко нагадав журналістам про те, що не лише виконує обов’язки високопосадовця, а й продовжує відстежувати суспільні процеси як вчений, доктор політичних наук. Саме в цій іпостасі представник БЮТ спрогнозував «загострення політичного конфлікту в Україні вже під кінець весни».

Щоб «розрядити» спричинену ціновими та іншими «обвалами» напругу, Президент Віктор Янукович, на думку Томенка, проведе чистку в уряді. Причому «проводи» можуть бути як «м’якими», коли полетять голови тільки деяких «реформаторів», так і жорсткішими — з відставкою всіх урядовців із Прем’єром Миколою Азаровим включно. БЮТівський політолог схиляється до передбачень гіршого для свого тезки варіанта... Водночас Миколі Томенку, за його словами, наразі «бракує аргументів» для висновків про готовність суспільства до справді масових виступів проти дій нинішньої влади на кшталт туніського чи єгипетського. Чому?

Феномен «третьої України»

Віце–спікер відзначив суттєве поповнення лав так званої «третьої України» — тієї, що вважає «більшим злом» і владу, й опозицію. «Останнім часом кількість її представників зросла до 12—14 відсотків, — підкреслив Микола Володимирович. — Хоча донедавна число тих, хто голосував «проти всіх», становило 2–3 відсотки. Причому це не якийсь люмпен, навпаки — зазвичай мислячі люди із вищою освітою. Така динаміка дієвого скептицизму для мене залишається загадкою».

Можливо, «розгадати» її буде простіше, коли врахувати, що пан Микола був і залишається одним із головних ідеологів Блоку Тимошенко. А згідно з їхніми постулатами «єдино правильною» і владою, і опозицією є тільки та, яку очолює пані Юлія. Тож замість того, щоб шукати причини зростаючої недовіри в реальних діях БЮТ і його лідерки, вони щоразу намагаються віднайти підґрунтя власних поразок у підступах зовнішніх «темних» сил.

Розв’язавши безпрецедентну вій­ну на політичне знищення третього Президента України Ющенка і сподіваючись саме на її руїнах здобути омріяну булаву всевладдя для Леді Ю, наближені до неї діячі звинуватили в поразці все того ж Віктора Ющенка та виборців–«противсіхів». Хоча наведена вище статистика від чільного БЮТівця Миколи Томенка не залишає від подібних мудрувань каменя на камені. Бо де ж узялися сьогоднішні 12–14 відсотків налаштованих проти влади й опозиції (а насправді частка потенційних «противсіхів» іще більша — досить згадати безпрецедентне ігнорування електоратом останніх місцевих виборів), якщо тепер Віктор Ющенко вже не «заважає» Юлії Володимирівні?

Та навіть за цих умов окремі БЮТівські політтехнологи, намагаючись виправдати свої прорахунки, наполягають: це Ющенко «навчив» несвідомих голосувати проти всіх... Але як можна когось «навчати» із сьогоднішнім рівнем довіри до потенційного «вчителя»? Зрештою, чи піддається такому «навчанню» згадана паном Томенком «мисляча третя Україна»?

Тож усіляких «загадок» від неї, здається, буде ще більше. Принаймні доти, доки наші політики і політтехнологи не усвідомлять: брати виборців на гачок технологічної «макухи» не можна нескінченно довго.

Українофобство як доказ... діяльного патріотизму ?

Досить показовою в цьому контексті стала й оцінка віце–спікером на згаданій прес–конференції заяви Віктора Ющенка стосовно необхідності встановлення в Полтаві виготовленого на народні пожертви пам’ятника гетьману Івану Мазепі. На думку пана Миколи, не варто «вчити, що де ставити», коли сам «сидиш десь на хуторі», і «треба було вчити, коли був Президентом», а ще краще — «не вчити, а зробити».

Микола Володимирович чомусь «забув» і про датований 2007 роком Указ Президента Віктора Ющенка з цього приводу, і про його особисте сприяння збору значної частки коштів на пам’ятник гетьману, і про написаний у 2009 році відкритий лист глави держави до найзатятішого «антимазепинця» — БЮТівського мера Полтави Андрія Матковського... Зрештою, віце–спікер сьогодні воліє не згадувати і те, що саме він був головним БЮТівським політичним патроном мера–українофоба.

Хоча полтавці добре пам’ятають: з’являючись в обласному центрі ледь не щомісяця, пан Томенко всіляко піарив міського голову, «відмазував» його від критики за українофобські замашки і водочас підтримував у всіх починаннях, у тому числі й антимазепинських. Фактично навіть тоді, коли «натхненні» паном Матковським і його київськими та московськими покровителями БЮТівські депутати міськради виштовхували з Соборного майдану робітників, які за дорученням підпорядкованої Президенту облдержадміністрації приїхали зводити будівельний паркан для спорудження пам’ятника гетьману.

Якби не така «робота» репрезентованого віце–спікером Блоку, то бронзовий Іван Мазепа стояв би в історичному центрі Полтави вже майже два роки. Та хіба тільки Мазепі завадили повернутися в Україну подібні «діяльні патріоти», котрі тепер упритул не бачать справжніх причин «охолодження» виборців як до сьогоднішньої, так і до «вчорашньої» влади та намагаються перекласти власну відповідальність на чужі плечі?