Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
У той час як 9 березня у Каневі Прем’єр Азаров роздавав Шевченківські премії, у Староакадемічному корпусі Могилянки проходило альтернативне відзначення 197–ї річниці з дня народження українського генія. «Іншого» Шевченка (якого саме — стало зрозуміло наприкінці зустрічі) вирішили представити письменники Андрій Курков, Оксана Забужко, Дмитро Капранов.
Марафон освiдчень у любові до поета розпочала Оксана Забужко, яка повідомила, що Шевченком пройнялася на 30–му році життя. «Як і кожна людина, я шукала моральних учителів, культурних орієнтирів, і Шевченко став для мене ніби прозрінням. Його доля була важка, але він мав рідкісне відчуття щастя, що свої кайдани ні з ким не ділить, що не губить ув’язненням сім’ю, якої в нього ніколи не було», — розповіла письменниця. Забужко запропонувала забути про радянську традицію пафосного декламування Шевченкових творів, хоча, читаючи вголос «Хіба самому написать...», моментами нагадувала ученицю–відмінницю біля дошки.
Щоправда, впевнені декламації Забужко добряче налякали наступного учасника «шевченківських читань» — Дмитра Капранова, який на подію з’явився без брата, та за звичкою казав «ми» за обох. Для декламування Капранов обрав «Утоплену». Наступним естафету перехопив Андрій Курков, який висловив доволі цікаву сентенцію про невмирущість Шевченка: «Поети помирають двічі: один раз тоді, коли їх перестають читати, а другий раз — коли настає фізична смерть. По землі зараз ходить багато мертвих поетів, а в трунах залишається багато живих, — от Шевченко живий, і наша країна робить усе, аби його вірші лишалися актуальними і сьогодні».
Натомість письменники, присутнi на зiбраннi, загальноприйняте уявлення Шевченка вважають застарілим. Так, Оксана Забужко певна, що досі немає доступної й цікавої біографії поета: «За кордоном Шевченка пізнають або через вірші, або через його історію. Але поезія неперекладна, тим більше Шевченкова. Отже, потрібна грамотно оформлена й цікаво написана біографія». Сама письменниця має досвід дослідження Шевченка, адже наприкінці 90–х вийшла її книга «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу», проте від шевченкознавчих титулів письменниця відхрещувалась, надаючи право розробити біографію професіоналам. «Мине ще кілька років, і біографію цього поета напишуть поляки, — іронічно зауважує письменник Курков, — у них уже закінчуються герої для опису, то вони позичатимуть наших».
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>