У листопаді минулого року «Україна молода» вже висвітлювала проблеми кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» та її полтавської філії. Не з усіма висновками, наведеними в тій статті, можу погодитись. Однак констатую: серед публікацій цієї тематики та, що з’явилася в «УМ», залишається найближчою до реалій. Тож саме в газеті, якій довіряю, хочу висловити власну точку зору. Напротивагу всім, хто хоче «погріти руки» біля цієї та інших кредитівок.
Філія КС «СПУ» в Полтаві була створена за пропозицією керівництва зареєстрованої в Одесі кредитної спілки, яке в 2006 році звернулося з нею до очолюваної мною обласної організації Партії пенсіонерів України. А для контролю за роботою філії нам із Одеси порадили створити ще й осередок ГО «Спілка пенсіонерів України», яке було засновником КС. Очолити осередок також довірили мені. При цьому я ніколи не був ні посадовою особою, ні вкладником чи позичальником цієї кредитної спілки.
З кінця 2007 року обласна філія у Полтаві запрацювала якнайкраще. За 2008 рік нею було прийнято вкладів на суму близько 15, 5 млн. грн. річний прибуток становив більше 1 млн. грн. Пенсіонери одержували суттєві доважки до пенсій. І раптом — повідомлення про те, що КС «СПУ» через проблеми в донецькій філії позбавили ліцензії на приймання вкладів. Воно збіглося з початком фінансової кризи. Та запас міцності у нашої філії був таким, що вона розрахувалася з більшістю вкладників, які спочатку масово забирали свої кошти, а потім навіть почали їх повертати.
Однак у лютому 2009 року на спільній нараді керівництва КС, її філій та осередків згаданого об’єднання очільники спілки заговорили про початок процедури банкрутства. Полтавці були категорично проти цього, бо ж активи філії значно перевищували пасиви, тож вона могла повністю розрахуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями. Та вже тоді стало зрозуміло, що керівництво КС має намір за рахунок полтавської філії «повирішувати» власні проблеми. Намагається робити це і сьогодні, використовуючи впливових «прихильників», передовсім серед правоохоронців, та кількох найнятих (мабуть, не за «спасибі») вкладників, які вводять в оману більше 300 побратимів.
Не моя справа розбиратися в тому, чому від діяльності очолюваної одеситами КС в Україні постраждало 5000 вкладників. Та на нараді в Одесі саме я наполіг: хай кожна філія одержить можливість зареєструвати самостійну кредитну спілку з переведенням туди «регіональних» активів і пасивів задля подальших розрахунків із вкладниками. Мою пропозицію підтримала більшість. Та коли зареєстрована нами КС «Спілка пенсіонерів Полтавщини» звернулася до керівництва спілки в Одесу з проханням передати нам згадані «полтавські» активи й пасиви, звідти відповіли категоричною відмовою. Більше того, у жовтні 2009 року голова правління КС «СПУ» Денис Діанов видав наказ, згідно з яким усі фінансові надходження до полтавської філії треба того ж дня переказувати на банківський рахунок у ... Харків.
Водночас, щоб таки «добити» філію у Полтаві, керівництво спілки направило тамтешнім позичальникам письмові вимоги повертати кошти винятково на харківський рахунок — інакше, мовляв, погашення кредиту їм не зарахують. Одразу по тому пан Діанов представив полтавській філії нового в. о. директора із Харкова. Та гість прибув у Полтаву не для сприяння поверненню позичальниками грошей. Навпаки, одного з них, готового повернути 140 тис. грн., він переконував ... не робити цього. Підбурював і окремих вкладників на безпідставні скарги, сіяння паніки тощо. Тож через місяць вкладники філії просто показали «варягу» на двері.
Подібною «допомогою» роботу філії серйозно підірвали. Дезорієнтовані позичальники узагалі перестали повертати гроші, розраховуватися з вкладниками було нічим. Хоча на той час за найтяжчих умов філія повернула вкладникам 8 млн. грн. із 15, 5 млн. А 18 травня 2010 року загальні збори вкладників філії висловили недовіру керівництву КС «СПУ» в Одесі й вирішили домагатися переведення місцевих активів і пасивів у новостворену КС «Спілка пенсіонерів Полтавщини». Водночас збори обрали ініціативну групу з 14 осіб для контролю за роботою філії та індивідуальної роботи з позичальниками. Та, згідно з законом, таке «відокремлення» можливе тільки за згодою «батьківської» кредитної спілки, у керівників якої зовсім інші «види» на Полтаву...
Зрештою, завдяки роботі ініціативної групи у філію вдалося повернути ще 1 млн. грн., які одразу віддавали вкладникам. Але це не сподобалося фактичному керівництву КС «СПУ», що, як з’ясувалося, знаходиться вже не в Одесі, а в Харкові. Тож із використанням зв’язків тих грошовитих закулісних «ляльководів» почалося цькування колективу філії та мене особисто. Правоохоронці влаштували «гучні» обшуки, допити, вилучення документів, оргтехніки. Ніяких порушень не знайшли (їх виявили тільки у діях одного з позичальників), але роботу філії практично паралізували.
Відновили її тільки через місяць, коли ініціативна група фактично примусила працівників міліції повернути комп’ютери та документи. А в лютому ц. р. такі ж обшуки з вилученням документів і майна повторили й у КС «Спілка пенсіонерів Полтавщини», де я очолюю спостережну раду. Спілка працює бездоганно, та за відсутності реального криміналу його знову притягують «за вуха»: мовляв, тут видавали кредити без ліцензії. Хоча надання кредитів із коштів, прийнятих від вкладників — фізичних осіб, — узагалі не потребує ліцензування.
Водночас за 3 дні (!) минулого літа у трьох газетах (столичній і двох полтавських) з’явилася одна й та сама стаття зі звинуваченнями на мою адресу. Зокрема, нібито у «довірливих» розмовах із членами спілки я просив їх «потерпіти», доки філія розрахується із «козирними» вкладниками, серед яких «багато суддів, працівників правоохоронних органів, представників влади». На переконання автора статті, після поразки Партії пенсіонерів на парламентських виборах 1999 року задля компенсації витрат її спонсорам — вірменам за національністю — останнім у полтавській філії КС «СПУ» під моїм «кураторством» бездумно видавали «величезні суми грошей, мільйони гривень».
А ще я нібито спонукав пенсіонерів у 40–градусну спеку «вибивати» з позичальників свої гроші, пропонував повертати вклади заставним майном. Інкримінували мені й вину в неповерненні полтавською філією 1, 5 млн. грн., позичених у харківської. Одразу після газетного «залпу» в інтернеті з’явилися ще «гарячіші» відгуки на нього стосовно «вірмен, які ніяк не нажеруться». Про «об’єктивність» цих публікацій можна судити, хоча б згадавши про те, що 1999 року в Україні відбувалися не парламентські, а президентські вибори, до початку яких Партія пенсіонерів навіть не була зареєстрована.
Водночас ні мені, ні працівникам філії не відомий жоден вкладник із числа суддів, правоохоронців та можновладців. Філії КС самостійно кредитів нікому ніколи не давали — тільки за рішенням кредитного комітету зареєстрованої в Одесі спілки. Заборон на одержання кредитів громадянами України певної національності також не існує. А от за розпалювання міжнаціональної ворожнечі у нас передбачена кримінальна відповідальність. При цьому наголошую: до кожного позичальника–боржника претензії вкладників вважаю справедливими. Незважаючи на чиюсь національність чи партійність. Зрештою, рішення про індивідуальну роботу із позичальниками було прийняте на загальних зборах філії за участю 312 вкладників.
Взаємозаліки заставним майном у кризовий період є звичним явищем. Свого часу я справді попереджав: якщо це майно не заберуть наші вкладники, його заберуть верховоди КС. Один три–поверховий будинок вони вже «проковтнули», за інший зараз «воюють» у суді. Судові позови подані також стосовно п’яти найбільших і найперспективніших «полтавських» кредитів. У таких випадках суди прийматимуть рішення на користь зареєстрованої в Одесі юридичної особи. А з чим залишаться полтавські вкладники? Погашенням боргів між філіями опікувалося виключно керівництво КС. Реально гасили їх тільки полтавці: з 5 млн. грн. повернули близько 3 млн. 600 тис.. Водночас їхні боржники — київська, донецька, запорізька, чернівецька філії — не повернули у Полтаву й копійки.
Зазначу, що слідство за кримінальною справою стосовно порушень у полтавській філії КС «СПУ» триває більше 9 місяців. Намагалися знайти компромат на мене й повністю підпорядкувати ділкам «незговірливу» філію. Тож коли у грудні 2010 року «згори» таки вдалося замінити директора філії (ним став усе той же харківський «варяг»), слідство фактично зупинили. Натомість почали шукати кримінал в очолюваній мною КС «Спілка пенсіонерів Полтавщини». Не знайшли, навіть кримінальну справу «загубили» — ніби й не було в нас обшуків, вилучень майна... Днями ж стало відомо про відновлення слідства стосовно філії КС «СПУ». У надії на те, що її робота таки «потоне» у вирі хаосу, паніки, безнадії. А коли ті ж ділки з Одеси та Харкова заволодіють усіма активами полтавської філії, тоді можна буде повісити замок на дверях, за якими розташовані обидва офіси — і згаданої філії, і КС «СПП».
Досвіду такого «замикання» надій вкладників із розвалом філій у Донецьку, Запоріжжі та інших містах цим діячам не позичати. У тому, що подібного ще не сталося у Полтаві, неабияка заслуга Партії пенсіонерів, на яку дехто намагається повісити чужі гріхи. Тож звертаюся до всіх, хто допомагає аферистам: не робіть цього навіть тоді, коли маєте з того власні «дивіденди». Гроші, зароблені на горі стареньких, не принесуть вам щастя.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
