Прапор під Шевченком і єгипетський дороговказ

Учора біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві було людно: близько трьохсот осіб зібралося на мітинг, присвячений 10–річному ювілею подій 9 березня 2001–го. Тоді, як відомо, на піку акції «Україна без Кучми» відбулися зіткнення опозиціонерів із правоохоронцями під монументом Кобзаря, бійки біля адміністрації Президента, масові арешти тощо. Серед присутніх на вчорашній акції найбільше було представників УНА–УНСО (вони й виступили організаторами), доєдналися також представники Спілки офіцерів України, УРП, КУНу, «Тризубу», Молодіжного націоналістичного конгресу. Були помічені соціалісти — активісти «УБК–2001»; приїхали й «рядові» учасники подій десятирічної давнини.

Учасники розгорнули величезний синьо–жовтий прапор, співали пісень, а заслужений артист України Анатолій Паламаренко читав вірші Тараса Шевченка.

Політв’язні «УБК» — унсовці — зробили біля пам’ятника історичний знімок — на тлі простирадла із Лук’янівського СІЗО, де перебували в ув’язненні. На ньому десять років тому нині вже покійний політв’язень Василь Назар намалював картину з написом «9 березня 2001 року».

Активний учасник тих подій, голова київської організації УНА–УНСО Ігор Мазур (Тополя), який був засуджений за участь у сутичці до трьох років позбавлення волі, сказав у виступі під Шевченком: нинішня влада мало чим відрізняється від режиму Кучми, проти якого вони тоді боролися. «2001 рік був першим етапом боротьби української нації за свої права, 2004 — це другий етап, — заявив Тополя, — а зараз ми напередодні третього етапу й нових потрясінь. Адже влада поводиться нахабно, намагається застосовувати силові провокації, ініціює судові процеси проти патріотів. Уже зараз на акції протесту проти порушення своїх прав готові виходити тисячі українців, і це останнє попередження для влади. У гіршому випадку восени їй варто чекати серйозних акцій протесту, які можуть перерости в заворушення, які отримали Лівія чи Єгипет».

Учасники мітингу ухвалили резолюцію, в якій звернулися до Президента України Віктора Януковича як гаранта Конституції з вимогою: припинити політичні репресії, звільнити політв’язнів і закрити порушені кримінальні справи; звільнити із займаної посади міністра освіти — українофоба Дмитра Табачника; оприлюднити інформацію про замовників і організаторів провокації під час заходів акції «Україна без Кучми» 2001 року; а також не чинити тиск на судові інстанції щодо питання героїзації Романа Шухевича та Степана Бандери.