Автор цієї знакової роботи — Михайло Чалий, сучасник Тараса Шевченка. «Михайло Корнійович Чалий пізнав Шевченка не лише з його творів, а й з приватного спілкування. Він — перший дослідник, який пройшовся стежками поета, який спілкувався з його родичами, друзями, колегами, який зібрав найбільше документів, листів, і все це збереглося в його архіві», — так представляв книжку на черкаській презентації Сергій Гальченко, упорядник видання, заступник директора іституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ. У тому ж архіві збереглися десятки запитань до Варвари Рєпніної, написані дослідником щодо життя Шевченка, і її відповіді — «так», «могло быть», «такого быть не могло».
Активно працюючи з поетом з1859 року, Михайло Чалий уже тоді відчував, що «завжди знайдуться люди, які нічого в цьому житті не зробили, але які захочуть за рахунок великих піднятися, будуть шукати, з якої пляшки він пив чи скільки він випив, аби на цьому робити свою кар’єру». Тому знайомство з найпершою біографією Тараса Шевченка дасть правдиві відповіді на багато запитань.
Книга «Життя і твори Тараса Шевченка», яка вперше з 1882 року перевидана українською мовою, складається із чотирьох великих частин. У перших трьох автор розповідає про дитинство малого Тараса, визволення його з кріпацтва, мандрівку в рідну Україну, життя на засланні в Оренбурзі та в Орській фортеці, наводить листування щодо звільнення Шевченка, розповідає про Тарасове сватання, спробу викупити рідних, хворобу та смерть поета. У четвертій частині читач ознайомиться з оглядом найважливіших творів Тараса Шевченка.
«Ми намагалися зберегти та передати атмосферу того старовинного видання», — зауважив віце–спікер Верховної Ради Микола Томенко. Завдяки підтримці його Фонду «Рідна країна» вийшло перевидання. Тепер у планах Фонду — випуск 12–томника творів Тараса Шевченка та книги про нього як про художника й етнографа. Але тут, зауважує Томенко, потрібна уже державна підтримка: «Ми нічого не варті, якщо не здатні видати за часів незалежності України повне академічне видання Тараса Шевченка».
Після презентації примірники біографії Шевченка було передано черкаському Музею «Кобзаря» та в бібліотеку Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
