Сурамська фортеця Українки

Відомі слова Лесі Ук­раїнки: «Коли б я не була українкою, я би хотіла бути грузинкою». Таку ж приязнь до Українки відчувають і грузини: у 1952 у містечку Сурамі, куди поетеса приїхала на лікування і де померла, було створено музей. Тепер грузини не лише запрошують туди кожну офіційну й через одну неофіційну делегації з України, а й придумали щорічне свято «Лесіаоба».

«Вони називають його святом українсько–грузинської дружби, — розповідає Людмила Гамма, начальник відділу культури Новоград–Волинської міської адміністрацї, яка кілька років поспіль відвідує Сурамі, — місцеві жителі дуже шанують пам’ять про неї. «Лесіаоба» започаткували ще в 1990–х роках, але потім була перерва й відновили його у 2002–му. До свята учні місцевої школи імені Лесі Українки обов’язково готують виступи. Сам же музей розташований в одному зі старих будинків, оскільки той, де зупинялася Леся Українка, не зберігся. Акцент там, звісно, зроблений на її перебуванні в Грузії: вона лікувалася і в Кутаїсі, і в Телаві. Там також деякий час працював Климентій Квітка».

Пристрасні й підприємливі грузини розробили навіть маршрут «У Грузію слідами Лесі Українки», який пропонує одна з місцевих туристичних компаній. Подорож розрахована на 8 днів і включає прогулянку вулицею Лесі Українки в Тбілісі, де зупинялася поетеса, поїздку в Телаві, де вона прожила зиму 1908 року, а також монастирями, які вона відвідувала, зупинку в Сурамі, Кутаїсі та Батумі.