У збірці «Леся Українка. Драми та інтерпретації» (видавництво «Книга» за підтримки Фонду «Відродження») представлено 15 творів авторки із супровідними текстами сучасних українських літературознавців: Тамари Гундорової, Володимира Панченка, Оксани Забужко, Ростислава Семківа, Миколи Сулими та інших. Як пояснила «УМ» упорядник і автор передмови до збірки доктор філологічних наук Віра Агєєва, до роботи вона запросила колег, яких вважає найцікавішими літературознавцями. Планувався вихід збірки, що вмістила би всі 23 драми Лесі Українки, проте з фінансових причин удалося видати лише 15 накладом одна тисяча екземплярів і обсягом 912 сторінок. Над оформленням працювали молоді художники Сергій та Людмила Лук’яненки. Видання вийшло дороге — у роздрібній торгівлі його ціна складає більше 200 грн.
Важливість існування такого видання Тамара Гундорова пояснює наступним чином: «У Лесі Українки дуже сильні драматичні твори. Предметом мого дослідження у цій збірці стала «Одержима». Це одна з найкращих її речей по силі античної напруги і трагічного звучання, написана за кілька ночей біля ліжка її помираючого друга. Вона, так би мовити, заглянула у прірву небуття». А от для Віри Агєєвої у даному виданні важливим було сучасне прочитання Лесі Українки: «Розвіяно вже безліч стереотипів. І цим виданням у тому числі: стереотип про Лесю Українку як про революціонерку радянського типу, як про атеїстку, як співачку досвітніх вогнів, як авторку, заангажовану лише громадянськими темами».
— Унікальність Лесі Українки полягала у тому, що вона як митець перебувала на рівні вічних партитур, тобто вона говорила про те, про що говорили у світовій літературі. Свого часу, ще за життя, їй дорікали, що вона не пише свої драми на матеріалі української історії. В неї є кілька творів, написаних на цьому ґрунті, — «Лісова пісня», «Бояриня». Але я думаю, що Лесю Українку сковували рамки конкретної історії. Тому що її цікавила не конкретна історична ситуація, її цікавив універсум, універсальні речі. І коли вона писала на матеріалі історії раннього християнства, то вона ж не про християнство, зрештою, писала. Але з огляду на її універсальність, вона може бути прочитана представниками різних націй, різних культур, і кожен iз них буде знаходити щось своє.
Віра Агєєва,
доктор філологічних наук:
— Леся Українка стала культурною героїнею на зламі століть — ХХ і ХХІ. Я для себе це пояснюю трьома причинами. По–перше, авторка — жінка, і нарешті її прочитали інакше, прочитали гендерні аспекти її творчості. По–друге, що суголосне нашому, а ще більше, молодшому поколінню, — оцей її містичний, трансперсональний, кассандрівський досвід, який вона щедро передала у свої твори. І третє, мабуть, найголовніше — Леся Українка з–поміж наших класиків ХХ століття найбільше переймається засадничими філософськими проблемами, психологією модерної людини.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
