У збірці «Леся Українка. Драми та інтерпретації» (видавництво «Книга» за підтримки Фонду «Відродження») представлено 15 творів авторки із супровідними текстами сучасних українських літературознавців: Тамари Гундорової, Володимира Панченка, Оксани Забужко, Ростислава Семківа, Миколи Сулими та інших. Як пояснила «УМ» упорядник і автор передмови до збірки доктор філологічних наук Віра Агєєва, до роботи вона запросила колег, яких вважає найцікавішими літературознавцями. Планувався вихід збірки, що вмістила би всі 23 драми Лесі Українки, проте з фінансових причин удалося видати лише 15 накладом одна тисяча екземплярів і обсягом 912 сторінок. Над оформленням працювали молоді художники Сергій та Людмила Лук’яненки. Видання вийшло дороге — у роздрібній торгівлі його ціна складає більше 200 грн.
Важливість існування такого видання Тамара Гундорова пояснює наступним чином: «У Лесі Українки дуже сильні драматичні твори. Предметом мого дослідження у цій збірці стала «Одержима». Це одна з найкращих її речей по силі античної напруги і трагічного звучання, написана за кілька ночей біля ліжка її помираючого друга. Вона, так би мовити, заглянула у прірву небуття». А от для Віри Агєєвої у даному виданні важливим було сучасне прочитання Лесі Українки: «Розвіяно вже безліч стереотипів. І цим виданням у тому числі: стереотип про Лесю Українку як про революціонерку радянського типу, як про атеїстку, як співачку досвітніх вогнів, як авторку, заангажовану лише громадянськими темами».
— Унікальність Лесі Українки полягала у тому, що вона як митець перебувала на рівні вічних партитур, тобто вона говорила про те, про що говорили у світовій літературі. Свого часу, ще за життя, їй дорікали, що вона не пише свої драми на матеріалі української історії. В неї є кілька творів, написаних на цьому ґрунті, — «Лісова пісня», «Бояриня». Але я думаю, що Лесю Українку сковували рамки конкретної історії. Тому що її цікавила не конкретна історична ситуація, її цікавив універсум, універсальні речі. І коли вона писала на матеріалі історії раннього християнства, то вона ж не про християнство, зрештою, писала. Але з огляду на її універсальність, вона може бути прочитана представниками різних націй, різних культур, і кожен iз них буде знаходити щось своє.
Віра Агєєва,
доктор філологічних наук:
— Леся Українка стала культурною героїнею на зламі століть — ХХ і ХХІ. Я для себе це пояснюю трьома причинами. По–перше, авторка — жінка, і нарешті її прочитали інакше, прочитали гендерні аспекти її творчості. По–друге, що суголосне нашому, а ще більше, молодшому поколінню, — оцей її містичний, трансперсональний, кассандрівський досвід, який вона щедро передала у свої твори. І третє, мабуть, найголовніше — Леся Українка з–поміж наших класиків ХХ століття найбільше переймається засадничими філософськими проблемами, психологією модерної людини.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
