Шматок м’яса і патріотизм

Позавчора стало відомо, що найкращий на сьогодні тенісист України Олександр Долгополов не захистить честь національного прапора в матчі Кубка Девіса проти голландців наступного тижня. Раніше спортсмен заявляв, що не гратиме лише «за шматок м’яса». Згодом зі слів виконавчого директора Федерації тенісу України Сергія Лашкула стало відомо, що італійський менеджер Сашка приніс на підпис проект контракту, за яким Долгополов за щонайбільше три матчі на рік у складі збірної мав отримати 225 тисяч доларів. Звісно, з огляду на те, що річний бюджет ФТУ загалом становить 150 тисяч, запит Долгополова відкинули.

Зрозуміло, що в професіональному спорті всі намагаються якнайбільше заробити. При цьому багато хто забуває про звичайний патріотизм. Так, зараз уже не радянські часи, коли спортсмена можна було примусити. Нині залишається хіба що погрожувати Долгополову–молодшому пальчиком і казати «ай–ай–ай». Але це вже особиста справа. Наприклад, ще кілька років тому цілком імовірною була поява уродженця Києва Сергія Стаховського у лавах збірної Чехії. Утім спортсмен захотів виступати саме за Україну, тому чиновникам вдалося владнати питання і з ним самим, і з чеськими колегами, зацікавленими в послугах Стаха.

Можливо, Сашкові Долгополову після чвертьфіналу відкритого чемпіонату Австралії вдарила в голову гаряча молода кров або щось інше. Проте, як кажуть, треба відрізняти божий дар від яєчні. Є десятки комерційних турнірів, на яких можна заробити сотні тисяч доларів, а є кілька ігор у Кубку Девіса за збірну, коли ти представляєш свою Батьківщину (а не себе самого, як на інших турнірах), коли за тебе вболівають, дихають в одному з тобою ритмі співвітчизники. Для них гравець збірної — уособлення чогось більшого, ніж просто хлопець із ракеткою.

І хочеться підказати Долгополову, що грає він не за дядьків із ФТУ чи чинуш із міністерства, на яких він образився, а за величезну кількість звичайних людей, які ніколи в житті не матимуть тих статків, що він має у свої 22 роки. І український теніс — не футбол, де в Суркіса можна «просити» шалені гроші.

Тож, мабуть, треба просто вийти й зіграти за країну, а не займатися вибиванням грошей. Неможливо уявити в такій ролі, скажімо, Новака Джоковича, адже патріотизм у сербів — у крові.

Здоров’я, за яке тенісист дуже переживає, можна втратити в будь–якому матчі — чи то на «комерції», чи то в Кубку Девіса. Батьківщина ж — одна, і дехто клав за неї не лише здоров’я, а й життя.