Олексій Цибко: Українському регбі ніколи не було так добре, як зараз

      По завершеннi минулорічного Кубка світу, що проходив в австралійському Сіднеї, в столиці Франції відбулася Генеральна асамблея Європейської асоціації регбі (ФІРА-АЕР) за участю шістдесяти двох президентів національних федерацій. Була там і Україна в обличчі Олексія Цибка, який раптом набрався сміливості, підвівся і сказав: «Досить вважати нас країною, що розвивається. Ми — п'яті в Європі, тому поставтеся до нас, будь ласка, з повагою». Для багатьох така відкрита заява Цибка стала справжнім струсом, адже в Парижі ніхто навіть у думках не уявляв, що Україна зможе заявити про себе, принаймні так відкрито. «Я нічого не боявся, —  згадує президент Української федерації ту мить, — бо знав, що зі мною команда, зі мною 48 мільйонів глядачів».

      — 12 років ніхто про це не говорив, — веде розмову Олексій, — але проблема була не в регбі як виді спорту, оскільки в нас дуже сильні традиції. У 80-х роках ми  у складі збірної СРСР, 60 відсотків якої складали гравці київського «Авіатора», перемагали команду Франції, срібного призера Кубка світу 2003 року. Це говорить про те, що в нас є школа, тренери, добрий суддівський корпус, не було лише належної організації у плані заохочення ЗМІ та повернення глядача на трибуни. Я обрав шлях саме через глядача. Хотів, передусім, показати, що це треба людям. Якби хтось після недільної гри з Голландією сказав мені, що це погано, некрасиво й так не має бути, я б щонайменш кинув цим займатися. Та, враховуючи навіть вас, поки що чую тільки позитивні відгуки. Гадаю, у нас є завтрашній день, є майбутнє.

      — На тлі бідування інших федерацій ви виглядаєте оптимістично...

      — Можете так і написати: у нас усе гаразд. Українському регбі ніколи не було так добре, як зараз, і далі буде тільки краще. У мене є мрія, аби ті люди, котрі приходять на футбол, відтак йшли на регбі, а потім на баскетбол, на гандбол до Зінаїди Турчиної. Я розмовляв із представниками інших видів спорту, які говорять, що їм важко. Якщо ж ми об'єднаємося й  уголос заявимо на всю Україну, що ми живі, разом нам буде легше

      — Як відбулася перебудова Олексія Цибка  з гравця у президенти?

      — Я був капітаном на полі, а значить, приймав важливі для команди рішення. Тепер я капітан великої команди, знову ж ухвалюю рішення, тільки у дещо більшому масштабі, але своїм товаришам я сказав, аби не сприймали мене як президента федерації. Ми разом робимо все для глядача — готуємося, тренуємося, тільки б трибуни не були порожніми. Дуже хочу, аби чемпіонат України збирав велику аудиторію, ми ж нічим не гірші за футбол. Тільки він знаходиться на 63-му місці, а ми — на п'ятому. Чи це не досягнення українського спорту і всієї нації?

        — Юридична освіта допомагає вам на  посаді голови федерації?

      — Безперечно. Навіть ще хочу вступити до Iнституту держави i права, захистити дисертацію і стати кандидатом юридичних наук.

      — Певно, що вихід збірної у вищий дивізіон чемпіонату Європи сприймається вами  як досягнення...

      — Так воно і є. Прикро тільки, що ігри першості припадають на лютий, тому ми проведемо їх у Ялті. Я вже обговорював це питання з міністром спорту Костенком. Йому, до речі, також сподобалася наша гра, він сказав, що буде допомагати нам  розвивати українське регбі.

      — Збірна Іспанії, аутсайдер групи А чемпіонату Європи, так не хотіла поступатися місцем Україні, що повела себе зовсім неетично.

      — Це було щось на кшталт: «Враховуючи наше легендарне минуле, чи не будете ласкаві зробити для нас перегравання?» Та є регламент, є спортивні принципи, на яких побудований чемпіонат. Ми живемо за правилами європейської Асоціації регбі, яку на сьогоднішній день очолює Жан-Клод Баке. Я розмовляв з ним по телефону, і він запевнив, що жодних змін у регламенті чемпіонату Європи не відбудеться. Нам хочеться довести всім, особливо іспанцям,  що збірна України недарма тепер гратиме у вищому дивізіоні.

      — Чи є особливості в наших нових суперників?

      — Що таке група А? Це Румунія, Грузія, Росія, Україна, Португалія і Чехія. Фактично половина з цих країн — з колишнього СРСР. Грандіозний план проведення Кубка Чорного моря у вересні-жовтні цього року підтверджує, що ми знову починаємо збиратися. Є Кубок шести націй за участю сильніших європейських держав — Англії, Шотландії, Уельсу, Ірландії, Франції та Італії. А ми, в свою чергу, не на противагу, а в доповнення до світового регбі хочемо зробити свій турнір.

      — Знаю, що в чемпіонаті України беруть участь два молдавських клуби.

      — Справа в тому, що в них  немає власного чемпіонату. Але тепер я хочу порушити питання, щоб вони розвивали дитяче регбі, нехай вони за власні кошти організують турніри, аби наші діти вчилися грати. Якщо вони не погодяться, ми будемо змушені виключити їх з чемпіонату України.

      — Чи є проблема в збірної з легіонерами?

      — Нам їх вкрай не вистачає. Олег Залізний, Владислав Старчак грають в Іспанії. Андрій Голіщєв і Руслан Церковний — в Росії. Маю серйозні наміри щодо повернення усіх наших легіонерів додому, вже є деякі домовленості. За їхньої допомоги рівень національної першості має підвищитися. Восени розпочнеться чемпіонат України. Хочу вас запевнити: там буде така ж кількість глядачів, як і на матчі з голландцями.

         — Регбі — контактний вид спорту. Як ви ставитеся до бійок на полі?

          — У регбі ми зустрічаємося для того, аби ще після двох таймів «зіграти» третій. Це унікальна традиція, що відображає атмосферу цього виду спорту. Після матчу  зустрічаються команди, які висловлюють одна однiй дружні побажання, капітани обмінюються пам'ятними подарунками. У такий спосіб люди зближуються. Тому, зустрічаючись через багато років знову, щиро радіють один одному. Я брав участь в бійках, траплялося, що через це мене вилучали. Та, вважаю, що бійки — це не правила регбі, а його винятки. До того ж у нашому виді спорту весь негатив залишається у межах поля.

      — Матч з Голландією для збірної України нічого не вирішував, але хлопці билися, наче це найважливіша зустріч.

         — Нам дуже хотілося продемонструвати глядачам нашої країни, що таке регбі. У цьому виді спорту немає товариських матчів. Ти вийшов на поле — ти гладіатор. Я це говорю, а в самого мурашки по спині бігають, адже сам грав і все це відчув на собі.

Досьє «УМ»

      Майстер спорту СРСР. Закінчив Львівський державний інститут фізичної культури та Львівський державний університет (факультет  міжнародного права).

Кар'єра гравця:

1991 — бронзовий призер чемпіонату СРСР.

1991—2003 — у збірній України.

1992—1994 —  німецький DFC «Leipzig».

1993 — кращий гравець чемпіонату Німеччини.

1994—2003 — «Арго» НАУ.

1994—1996 — срібний призер національного чемпіонату.

1997—2003 — чемпіон України.

2001—2003 — капітан національної збірної, зіграв за неї 40 матчів. Посідає 6-те місце серед кращих бомбардирів команди.

З грудня 2003 року — президент Федерації регбі України, президент київського РК «Арго» НАУ.