Здавалося б, що може бути простішим, як з одного будинку догукатися до іншого, тим більше якщо стоять вони на одній вулиці, один навпроти одного. Так ні — саме це сусідство зумовлює стіну абсолютного мовчання, особливо з боку провладних ЗМІ, яка ось уже півроку оточує один із них. І не лише ЗМІ: другий тиждень тут не працюють телефони, не приходить пошта, заблоковано банківські рахунки. Йдеться про Національну спілку письменників, що останнім часом переживає справжнісіньку блокаду, ініціаторами й натхненниками якої голова спілки Володимир Яворівський однозначно називає своїх сусідів — Адміністрацію Президента і її голову зокрема. Щоб хоч якось виправити ситуацію і послати в інформаційний простір свій «SOS», у четвер до Спілки письменників було запрошено представників посольств іноземних держав, аби їхніми вустами передати Президентові вимоги більше тисячі українських письменників (відповідь на листи лауреатів Шевченківської премії та письменників-ветеранів, переданих іще минулого тижня до сусіднього будинку, досі не надійшла).
«Такого тиску Спілка не зазнавала навіть за сталінських часів», — констатували Юрій Мушкетик, Анатолій Дімаров, Павло Мовчан. «Коли мене заарештували за підозрою причетності до випуску «Українського вісника», який ми готували разом із Чорноволом, то, нічого не знайшовши, змушені були відпустити, — згадував народний депутат Михайло Косів. — Нині ж іде суцільна брехня і фальсифікація». «Я пройшов війну, я набачився всього, але, дивлячись на цей «бєспрєдєл», усе частіше ловлю себе на думці, а чи не пора нам міняти пера на автомати», — в запалі промовив Анатолій Дімаров.
Уперше за багато років через заморожені банківські рахунки Спілка ледь не опинилася за бортом святкування Шевченківських днів. Десяткам письменників із інших держав, які в ці дні прибувають до Києва, доводиться облаштовуватися в столиці за власний рахунок. Частково врятувати імідж нашої держави допомогли кошти, зібрані в останній момент депутатами «Нашої України».
«Те, що ми почули, абсолютно не збігається із зобов'язаннями, які Україна взяла на себе при вступі до міжнародних організацій, і ОБСЄ зокрема», — зауважив присутній на зустрічі радник посольства Канади Дональд Бенокс і пообіцяв оприлюднити інформацію посольськими каналами. Подібну позицію зайняли й представники посольств США та Чехії.
Тим часом ситуація, що склалася навколо НСПУ, дуже нагадує білоруську чотирирічної давності. Як розповів відомий білоруський письменник В'ячеслав Рагойша, в самому тільки Мінську в Спілки письменників забрали сорок будинків, у тому числі й Будинок учителя, Будинок літератора. «Ми виступали проти, навіть організовували акції протесту — стояли з плакатами на сходах будинку, нічого не допомогло», — говорить пан В'ячеслав. Нині Спілка має лише три невеличкі кімнатки, за які повинна сплачувати орендну плату, а все керівництво — голова і кілька заступників — працюють на громадських засадах, не отримуючи за це ні копійки, книговидання та періодичні видання підпорядковані державному видавничому холдингу, який диктує свою політику. «Цей сценарій у нас уже апробовано, тепер подібне може чекати на вас», — застеріг Рагойша.
А по Києву бродять чутки про те, що Кучма під свій майбутній фонд планує забрати приміщення київської консерваторії. «Цілком може бути, — погоджується Володимир Яворівський. — На консерваторію око уже поклали, і якщо нічого зі Спілкою не вийде, то її приберуть до рук, тим більше що це державна структура, і з її переселенням проблем буде менше». А й справді, не сидіти ж Кучмі з його Фондом десь на Святошині чи Позняках?