«Миколо, а ми вже пливемо, як пінгвіни!»

Черкащанка Галина Попова — рибалка з 20–річним стажем. Почала брати в руки спінінг та ходити на Дніпро після того, як помер її чоловік, котрий був затятим рибалкою. Тепер на риболовлю 84–річна Галина Федосіївна ходить на пару зі своєю молодшою подругою Римою Яківною. «Я і ловити, і їсти рибу люблю. Правда, якщо небагато наловлю, то віддаю Риминій кішці», — каже «УМ» бабуся Галина. І пригадує останню свою риболовлю, яка привела її до реанімації Черкаської міської лікарні № 3.

Того дня вони з подругою теж пішли на Дніпро. Жінки довгенько сиділи над лунками, але риба не клювала. Тоді Галина Федосіївна вирішила піти далі від берега в пошуках рибного місця. Вже коли трохи відійшла, то почула, як Рима прокричала їй, аби поверталася. Галина Попова оглянулася й зрозуміла, що на берег їй не вийти, бо крижина відійшла від нього метрів на десять. Тож вона вирішила пройти по льоду в інший бік, сподіваючись вибратися на сушу там.

Неподалік бабусь того дня рибалили 64–річний Микола Чудаєв та 71–річний Борис Шпак. Останній, побачивши, як старенька віддаляється від берега, попередив її, що «там промоїни!». І саме в ту мить бабуся провалилася в ополонку. Борис Шпак каже, що спробував підійти до неї ближче, аби допомогти, та лід небезпечно захитався. «І тут я збагнув, що нашу крижину несе від берега. Кажу: «Миколо, а ми вже пливемо, як пінгвіни», — згадує пригоду Борис Костянтинович.

Тим часом Галина Федосіївна боролася за життя самотужки. Вона з усіх сил вчепилася руками за дощечку, з якою йшла. На щастя, та дощечка вперлася в край ополонки і не давала жінці піти під воду.

«Одяг швидко намок, став важким, руки змерзли», — пригадує пережите Галина Федосіївна. Вона зізнається, що в ту мить «не боялася і про смерть не думала,тільки просила Господа Бога й Пресвяту Богородицю, щоб допомогли».

Вона бачила, як на березі заметушилися люди. Через декілька хвилин один із чоловіків, імені якого вона не знає, підплив до неї на човні й кинув на лід драбину, а потім допоміг жінці вибратися з води. А рятувальники, котрі прибули за викликом, доставили бабусю на берег і передали лікарям швидкої допомоги.

Тим часом невелика крижина, на якій сиділи бабусині сусіди по риболовлі Борис Шпак та Микола Чудаєв, від стрімкого потоку фарватера танула й зменшувалася на очах. Її швидко почало нести течією в той бік Дніпра, де глибина сягає дванадцяти метрів. «Рятувальники на катері з повітряною подушкою вилетіли до нас на лід і забрали обох на берег», — згадує Борис Шпак. Чоловік зізнається, що відмовлятися від риболовлі в майбутньому і не думає. Ходити на рибалку обіцяє й Галина Попова. Тільки, уточнює, лише влітку. Галину Федосіївну, в якої лікарі діагностували переохолодження, а також порізи й синці, вже перевели з реанімації у відділення терапії...