Народному гетьману — народне визнання

Шановна громадо міста Полтави!

Полтава завжди була і залишається унікальним осередком української культури, її надійною твердинею і основою.

Багатою і яскравою є більш ніж тисячолітня історія Полтави, невід’ємно пов’язана з історією України, її визвольними змаганнями та європейськими прагненнями.

Протягом ХI—ХVII ст. Полтавщина була форпостом України на порубіжжі між Руссю і Диким Полем, між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Такі умови життя породили особливу верству місцевого населення —козацтво. Цей вільнолюбний козацький дух позначився на всій подальшій історії міста.

Відлік традиції європейського самоврядування — Магдебурзьке право — Полтава веде з середини ХVII століття, раніше, ніж, наприклад, Івано–Франківськ (тоді — Станіславів).

Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Полтава допомагала порохом, продуктами, зброєю і стала центром Полтавського полку.

Із вашим містом нерозривно пов’язані імена, які лягли в основу українського світогляду — легендарна народна співачка і поетеса Маруся Чурай, поет–байкар Леонід Глібов, вчений і громадський діяч Михайло Драгоманов, письменник і театральний діяч Михайло Старицький, діяч культури Марко Кропивницький, Микола Гоголь, який навчався у Полтавському повітовому училищі.

Родом із Полтави творець сучасної української мови Іван Котляревський. Тут жили і працювали письменники Панас Мирний, Іван Нечуй–Левицький, Володимир Короленко та ін. Така багата інтелектуальна та національно–культурна основа міста сприяла зародженню і розвитку українських ідей.

Полтава стала одним з осередків руху декабристів, які виступали за європейський шлях розвитку України.

Представники полтавської інтелігенції В. Білозерський, Г. Андрузький та інші входили і до заснованого у 1846 р. у Києві Кирило–Мефодіївського товариства. Більше того, В. Білозерський став автором його статуту, а Г. Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» і серед її штатів уперше окреслив межі України «з Чорномор’ям, Галичиною та Кримом».

Таємний полтавський гурток «Унія» у 1874—75 рр. сформулював чітку політичну мету — досягнення національної незалежності України, яка успадкувалася його наступниками.

Саме полтавська інтелігенція відіграла провідну роль у створенні в 1900 р. Революційної української партії. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917—1920 рр. Виступ у Полтаві ідеолога РУП Миколи Міхновського з брошурою «Самостійна Україна» мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді юного полтавця Симона Петлюри.

Полтаві історією судилося стати місцем перетину європейського і євразійського векторів розвитку в один з най­драматичніших періодів в українській історії — під час Північної війни Росії зі Швецією. Однак імперська історія Полтавської битви — це суміш забуття, фальсифікацій, пропагандистських міфів та відвертої брехні. Її справжнє значення для України виходить далеко за рамки, визначені російською історіографією.

Тоді, у 1709 році, Україна в особі гетьмана Івана Мазепи мала унікальний історичний шанс досягти самовизначення в окремій державі. Під стінами вашого волелюбного міста один з найбільш видатних і мужніх синів українського народу відкрито виступив проти тиранії Московської держави.

Ця подія назавжди змінила взаємовідносини між Україною та її північним сусідом, довівши готовність як простого люду, так і української еліти зі зброєю в руках відстоювати своє право на свободу. Навіть зазнавши поразки у Полтавській битві, Мазепа став символом і закликом до незалежності для всіх поколінь українців.

Переляк, якого зазнала російська деспотія під Полтавою, не полишає її і досі. Усі свої потуги імперські сили ось уже більше трьохсот років кидають для викорінення духу Мазепи в українцях. Усі ці три століття намагалися стерти в нас пам’ять про цю видатну подію, нав’язати викривлене бачення образу великого українця.

Однак в українців немає жодних підстав вважати зрадником державного діяча, який намагався звільнити свій народ від соціального і національного поневолення.

В історії багатьох народів лідери, що відважилися на такий крок, є найшанованішими національними героями. Їхніми іменами названі міста–столиці, навіть самі держави: Джордж Вашингтон, перший президент Сполучених Штатів Америки, який «зрадив» Велику Британію, очоливши армію колоністів у війні за незалежність у Північній Америці; Симон Болівар, керівник боротьби народів Південної Америки (Венесуели, Колумбії, Перу) за незалежність від іспанського панування. Зрештою, і Богдан Хмельницький, який очолив Визвольну війну українського народу 1648—1654 років, теж «зрадив» Річ Посполиту...

Переконані, що Іван Степанович Мазепа — справжній, а не спотворений імперською історією образ — впливовий політик, військовий стратег, справжній борець за свободу української нації — заслуговує на увічнення його пам’яті саме у Полтаві. Цим самим ми доведемо, що не є манкуртами і чужинцями для цієї країни, доведемо спроможність бути вдячними нащадками славних прадідів великих.

Усі необхідні кроки для цього вже зроблено. Згідно з Указом Президента України від 9 жовтня 2007 р. і постановою уряду від 2 квітня 2008 р. про спору­дження пам’ятника Мазепі з ініціативи Полтавської міської ради був проведений всеукраїнський конкурс на кращий проект пам’ятника гетьману.

Проект переможців, авторського колективу у складі архітектора Віктора Шевченка, скульпторів Миколи Білика та Назара Білика, був визнаний Спілкою художників справді високохудожнім твором, який прикрасить Полтаву, органічно впишеться у її історико–архітектурний ландшафт.

Пам’ятник вже виготовлено, і він чекає рішення полтавців на творчо–виробничому об’єднанні «Художник» у місті Києві.

Велика справа була зроблена меценатами, без підтримки яких монумента не було б. Серед них — Полтавська облдержадміністрація спільно з ВУТ «Просвіта» у Полтавській області, яку очолює народний депутат України Микола Кульчинський. Вони ініціювали збір коштів і були каталізаторами процесу підготовки та зведення монумента.

Усе тепер у руках мудрого керівництва та громадян Полтави, які опинилися перед історичним вибором.

Шановні полтавці! Зараз від вас залежатиме, чи буде встановлено в Полтаві пам’ятник Гетьманові України Іванові Мазепі — справжньому народному герою України, який є прикладом справжнього, дієвого патріотизму і громадянської мудрості, людині незламного духу і стратегічного мислення, якого так часто бракувало українським очільникам.

Ми звертаємося до української інтелігенції, до всіх українських патріотів, де б вони не народилися і не жили, — не бути байдужими манкуртами і підтримати ініціативу встановлення пам’ятника національному героєві України, рівному за своїм значенням Джорджу Вашингтону, Симону Болівару чи Богданові Хмельницькому.

Ставлення до своєї історії визначає наше майбутнє. Тому не має залишатися осторонь і українська молодь. Вам жити в цій країні. І саме від вас залежить, якою буде Україна — злою мачухою чи рідною ненькою для українців.

У наші лукаві часи боротися за свою честь і гідність треба щоденно і на кожному кроці.

З повагою до вашого славного міста та всієї України

Президент України (2005—2010) В. Ющенко, голова Політради політичної партії «Наша Україна» В. Наливайченко, Герой України, голова Центрального виконкому політичної партії «Наша Україна» С. Бондарчук, Герой України, народний артист України А. Паламаренко, письменниця О. Забужко, лауреат премії ім. Василя Стуса В. Овсієнко, письменник, політичний діяч, лауреат Шевченківської премії В. Шкляр, поет, видавець, директор видавництва «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА» І. Малкович, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, письменниця М. Матіос, лідер гурту «Плач Єремії», заслужений артист України Т. Чубай, голова Київської міської організації «Меморіал» ім. В. Стуса Р. Круцик, голова Національної спілки кінематографістів С. Тримбач, президент міжнародного кінофестивалю «Молодість», директор Української кінофундації А. Халпахчі, письменник А. Стріляний, художній керівник Київського молодого театру, народний артист України С. Моісеєв, виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Ліга українських меценатів» М. Слабошпицький, директор Національного науково–дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України П. Кононенко, театральний режисер, заслужений діяч України С. Архипчук, усього понад 40 пiдписiв.

Шановні читачі!

Ви можете підтримати це звернення, надiславши його з власним пiдписом на адресу редакцiї: «Україна молода»,
пр–т Перемоги, 50, м. Київ, 03047. Ваші листи будуть передані громадській раді ініціаторів звернення.

________________________________________________________________________________

прiзвище, iм’я, по батьковi та підпис

________________________________________________________________________________

вік, рiд занять

________________________________________________________________________________

адреса

Користувачi iнтернету можуть залишити свої пiдписи за адресою: http://www.gopetition.com/petition/42625.html