Аварія... на «Енергоатомі»

На публіці і на самоті українські чиновники та їх спонсори живуть зовсім різним життям. Навіть говорять по–іншому. Якщо, скажімо, виступаючи перед своїми громадянами, наші VIPи оперують словами «ВВП», «зростання показників», то у своєму колі — «схеми», «фінансові потоки», «наглядачі» тощо. Адже, власне кажучи, справжньою метою їхньої діяльності на держслужбі і є використання різноманітних тіньових схем задля контролю фінансових потоків державних грошей. А за «правильністю» використання кримінальних методів та ступенем підпорядкованості підприємства стежить зазвичай «наглядач».

Прикладів можна знайти чимало. Скажімо, україно–грузинський бізнесмен Давид Жванія і його соратник Микола Мартиненко. Першого знають як спонсора кількох політичних сил та... фактичного господаря «Енергоатома». Структури, яка через «спритнi» схеми позбулася сотень мільйонів гривень.

Шматок рефінансування — до власної кишені

Компанія «Енергоатом», якщо хтось не знає, є оператором усіх діючих в Україні атомних електростанцій. Її головна мета — збільшення виробництва електроенергії та коефіцієнта використання встановлених потужностей АЕС. Насправді ж виходить не зовсім так. Скажімо, за твердженням сайту «Обозрєватєль», свій перший вагомий капітал фірма «Брінкфорд», почесним головою якої пан Жванія є досі, зуміла отримати саме завдяки «Енергоатому». Тоді «Брінкфорд» разом із АТ «Торговий дім» (керівник — Микола Мартиненко) постачали державній атомній компанії так звані ТВЕЛи. Вважається, що тоді пан Жванія зумів заробити щонайменше 200 млн. гривень. Відтоді саме Жванію та Мартиненка називають тіньовими керівниками «Енергоатома».

Уже пізніше, під час роботи попереднього уряду, вони використовували найрізноманітніші можливості для «порівняно чесного» заробітку грошей. Скажімо, у 2008–му, коли повним ходом бушувала економічна криза і уряд виділив кошти для рефінансування банків. Тоді й провернули одну з наймасштабніших оборудок. Так, під рефінансування потрапив банк «Київ». Економічні питання в уряді курирував особисто перший віце–прем’єр Олександр Турчинов. «Ось тут і з’явилася ідея переказати кошти для компанії «Енергоатом», нібито для збільшення обiгових коштів цієї структури», — пише сайт. Працювати з «Києвом» доручили близькому другу Олександра Валентиновича депутатовi від БЮТ Олександру Дубовому. Той нібито призначив близьке до себе керівництво банку і почав залучати сотні мільйонів державних грошей — у вигляді рефінансування та державних кредитів.

Але надовго гроші у «Києві» не залежалися і лягли на рахунки «Енергоатома». Утiм і це було не головною метою майстрiв фiнансових схем. Адже хрусткі папірці треба було наблизити до себе. І тоді було знайдено фіктивну компанію, звичайно ж, iз відповідними ліцензіями, куди переказувалися кошти і переводилися в готівку.

Гасла правильні, методи — кримінальні

Назагал «Енергоатом» отримав від банку «Київ» 603 мільйони гривень: на капітальний ремонт ротора та заміни обмотки на Рівненській та Хмельницькій АЕС. Аби гроші якнайшвидше опинилися в потрiбних руках, «господарі» компанії не стали вигадувати велосипед, а скористалися старою і добре перевіреною схемою. Тобто уклали договір із львівським підприємством «Виробничо–господарський центр «Піраміда». На вимогу Олександра Турчинова тендерний комітет узгодив закупку в одного постачальника. Відтак матеріали купили... на 200 млн. гривень дорожче. Простіше кажучи, 200 мільйонів просто вкрали.

Після того як «Енергоатом» переказав 209,3 млн. гривень, «Піраміда» до виконання своїх обов’язків так і не приступила, а гроші направили на рахунки інших підприємств–посередників: «Укрзахіденерго» і «Західно–українська енергетична компанія». Остання уклала угоду з безпосереднім виконавцем робіт — польською компанією «Альстом». Поляки виставили рахунок — 32,9 млн. гривень. Але в контракті «Енергоатома» з «Пірамідою» ця сума була «трішки» завищена —... 150 млн. гривень. Різниця — майже 120 мільйонів гривень на кожному з п’яти роторів — осідала на рахунках посередників.

«Західно–українська енергетична компанія» хоча й зареєстрована у Львові, але фактично знаходилася в Києві. І злі язики стверджують, що контролювали її... вже згадуванi народнi депутати. Відтак національна та демократична ідея, з якими виступали ці ставленики демократичних сил, перетворилася на звичайнiсiньку «годiвницю». Хоча й заради «правильних» гасел.