А ми злодіїв — дубиною

16.02.2011

Після того як для запобігання масовим крадіжкам чавунних кришок «вуличних» люків полтавські комунальники почали замінювати їх на виготовлені з бетону й полімерів, ті ж таки місцеві «металісти» зі ще більшою затятістю почали «полювати» на решітки зливової каналізації. При цьому поява чималеньких «дірок» на проїжджих частинах вулиць не лише загрожує життю та здоров’ю земляків, а й фактично виводить iз ладу довжелезні відрізки системи відведення дощових і талих вод. Адже в кожну таку «пащу» одразу потрапляє габаритне сміття, що забиває вхідні отвори підземних каналів — тоді згадані води нагадують про себе величезними калюжами на поверхні... Водночас для заміни лише однієї вкраденої металевої решітки, за словами начальника служби зливової каналізації міської шляхово–експлуатаційної дільниці Юрія Колесника, потрібно близько півтори тисячі гривень.

Грошей на таке вартісне «латання» зливоприймальників у комунального підприємства хронічно не вистачає. Тож віднедавна тут змушені були запровадити ще одне «ноу–хау»: замість металевих виготовляють і встановлюють... дерев’яні решітки. Збивають їх із недорогого й досить міцного бруса, тож для виготовлення одного такого замінника потрібно не більше 150 гривень, себто вдесятеро менше, ніж витрачають на чавунний «оригінал». А щоб служило дерево довше, його покривають спеціальним розчином. Звісно, фахівці добре розуміють, що ні за довговічністю, ні за надійністю їхнє «ноу–хау» не може конкурувати з традиційними решітками, але ж така «синиця» в руках краща за вкраденого «журавля» у небі. Зрештою, сьогодні їм залишається тільки стукати по дереву, щоб злодійкуваті металісти (а точніше — їхні «роботодавці», які скуповують вкрадене за копійки) не знайшли застосування й цій новинці.