Як «Шахтьор» ставав «Шахтарем»

Сьогоднi «Шахтар» проведе перший у своїй історії матч «плей–оф» найпрестижнішого клубного турніру Європи. Шлях донеччан від першої кваліфікації Ліги чемпіонів до ігор на вибування виявився тривалим — завдовжки майже десять із половиною років. Це зараз із «гірниками» на виїзди мандрують сотні вболівальників, а у вересні 2000–го, коли історія лише починалася, все було значно скромніше...

Після поразок у Донецьку від «Лаціо» (0:3) і в Лондоні від «Арсеналу» (2:3) «Шахтар» прилетів до Праги на третю гру Суперліги — зі «Спартою». Вважалося, що саме в дуелях чехів з українцями визначиться доля третього місця в групі й путівки до Кубка УЄФА. Того сонячного дня у празькому аеропорту автор цих рядків був єдиним з українців, хто зустрічав донеччан. Поруч «у справах» бігали всього кілька чехів–збирачів автографів. Мені, тоді ще журналістові–початківцю, вдалося спокійно поговорити з головним тренером Віктором Прокопенком (світла йому пам’ять). Причому відомий фахівець не просто відповідав на запитання незнайомого співвітчизника, а й сам зі своєю фірмовою усмішкою цікавився місцевими новинами.

Пройшовши митний огляд, футболісти не поспішали втекти до автобуса, як це буває нині, а в очікуванні партнерів посідали на лавки звичайної зупинки громадського транспорту, за звичкою дістали з кишень спортивних костюмів привезене з дому насіння і почали лузати. Спілкуючись із Юрієм Віртом, Геннадієм Зубовим, Сергієм Поповим, Андрієм Воробеєм, спитав, чи планують екскурсію красивим містом. «У першу чергу підемо по магазинах», — трохи сором’язливо зізнався Воробей.

Ще запам’ятався яскравий епізод перед самим матчем, коли капітан «Шахтаря» Попов, котрий не міг грати через дис­кваліфікацію, зайшов у сувенірний магазин. «Шах–тар», — прочитав по складах напис на спині спортивного костюма один із чеських фанатів. «Та ні, я знаю, що правильно читати «Шах–тьор», — поправив його другий. Аби взнати істину, чехи звернулися до самого Попова. «Правильно — «Шахтар», — після паузи сказав футболіст, залишивши явно здивованим знавця російської мови. Думається, капітан донеччан допоміг тим дядькам зрозуміти, що, як писав один відомий автор, Україна — таки не Росія.

Принагідно нагадаємо, що саме Попов забив перший гол в історичному матчі української й російської збірних 1998 року, коли в Києві наші перемогли — 3:2.

Шкода, але 2000 року «Шахтар» програв «Спарті» з тим самим рахунком — 2:3. Але ніколи не забуду гол–шедевр Гени Зубова, забитий метрів із 27 по фантастичній траекторії з лівого флангу в дальню «дев’ятку». Тоді такими частенько відзначався італієць Дель П’єро.

На післяматчевій прес–конференції Віктор Прокопенко був, наче темна хмара, хоча днем раніше тішив чеських журналістів жартами. Але в тому сезоні його команда таки виконала завдання–мінімум — здолавши вдома «Спарту» й «Арсенал», ствердилася на третій позиції в групі. Гучніші перемоги клуб, який зростав разом із гравцями, здобуде згодом. А вписати нову славну сторінку в біографію можна сьогодні в Римі, де «Шахту» приймає «Рома».