Історія одна — «провайдери» різні

Історик і політолог Олександр Палій, відомий статтями на історичну та політичну тематику у ЗМІ, написав повноцінний посібник–підручник «Історія України». Презентація книги, виданої ТОВ «Стилос», відбулася позавчора ввечері в київській книгарні «Є» за участю фонду «Україна–ЮНЕСКО».

«Писати історію нескладно, — визнав Палій, представляючи свою монографію. — Спираючись на факти, керуючись першоджерелами, можна легко зрозуміти і побачити плин історії». «Сторінка історії варта підручника логіки», — згадує британське прислів’я автор. У посібникові від Палія щедро представлені документи, які висвітлюють вузлові події вітчизняної історії.

За словами молодого науковця, історія України дуже багата на археологічні джерела, також ми маємо значний архівно–документальний пласт, який із різних причин не досліджений повністю.

А от підганяти історичні факти під певну ідеологію не варто, запевняє автор. По суті, посібник Палія створено на противагу намірам деяких представників влади написати спільний українсько–російський підручник історії. У кожної держави історія власна. Будь–яка подія чи особистість для кожної країни має окреме забарвлення. Наприклад, хто такий Петро І для України? Тиран, садист, убивця? Водночас для росіян — цар, що прорубав вікно в Європу, перший імператор тощо. Тож як можна дійти спільного знаменника в таких питаннях, каже Палій? За його словами, є два варіанти: або стати на чиюсь сторону (російську чи українську), або виходити із загальнолюдських цінностей. Але, на думку науковця, російські фахівці не дуже люблять брати до уваги загальнолюдські цінності. Це можна зрозуміти, адже, починаючи з ХІІІ ст., в Росії було дуже багато тиранів.

Олександр Палій вважає, що російські, а сьогодні вже й деякі вітчизняні науковці використовують антропоцентричний фактор у вивченні історії, нехтуючи правду. Для них головне — знайти харизматичну особистість, що відповідає сучасній ідеології, і зробити з неї героя, незважаючи на суть діянь. Незгода з таким підходом і спонукала дописувача центральних ЗМІ, зокрема й «України молодої», створити власний підручник. У ньому викладено історію України від найдавніших часів до наших днів. Вичерпно і, здається, об’єктивно, принаймні спираючись на документи, подано найважливіші події української історії. Палій щедро цитує листи, укази, таємні циркуляри, архівні документи тощо. Це дає читачеві — передусім учням, студентам — змогу самому оцінити історію, не покладаючись на інтерпретації.

Данило ФІЛОНЕНКО