По нулях

Сьогодні в Берліні, у величезному Berlinale Palatz, відбудеться урочисте відкриття одного з найбільших і найпрестижніших кінофорумів планети. Після доволі короткої офіційної частини — зазвичай без найменших пишнот — покажуть фільм відкриття — «Залізну хватку» братів Коенів. Це рімейк однойменного вестерна 1969 року, де головну роль виконав тоді Джон Уейн. За сюжетом 14–річна дівчинка помщається убивці свого батька за допомогою завжди п’яненького начальника поліції (Джефф Бріджес). Фільм дуже скоро, наприкінці лютого, з’явиться в українських кінотеатрах (в українському прокаті картина називатиметься «Справжня мужність»), і ми разом зможемо переконатися, чи віднайшлись новенькі ресурси у старому доброму вестерні.

На екрані — болячки людства

«Залізна хватка» — прекрасний спосіб відкрити Берлінале 2011 року»,— так прокоментував журналу Variety директор фестивалю Дітер Косслік. Бо, з одного боку, знамениті американці втілюють в собі цінності незалежного кіно, а отже, вони до серця кіноманам і фестивалам. А з іншого, їх звична іронійність, прагнення висміювати життя людського суспільства — у поєднанні зі стильовою та жанровою граційністю — імпонує і найширшій аудиторії. А Берлінський фест прагне, аби до кінотеатральних кас вишиковувались черги. І вони таки будуть, черги. Дістати квиток на фестивальні перегляди — непросте зав­даннячко.

Програма Берлінале цікава й тим, що це перший фестиваль по закінченні «нульового» десятиліття. Драматичного, суперечливого, доволі пісного за кінематографічним меню. Чи з’являться ознаки змін — в екранній естетиці і поетиці, у використанні інструментів пізнання реальності?

До того ж Берлін традиційно уважний до соціальних драм суспільства — саме фільми, сфокусовані на аналітиці буднів, на болячках людства, потрапляють сюди у першу чергу. Авторське кіно Заходу охоче ті болячки «розчухує», особливо ж на тлі засилля «гламурненького гламуру» в маскультурі. Нинішній сплеск протестувальної активності в арабських країнах, кризові явища у багатьох інших куточках світу посувають кінематографістів до пильнішого вивчення причин того, що відбувається.

Україна, як відомо, у великому конкурсі Берлінале представлена фільмом російського режисера і сценариста Олександра Міндадзе «В суботу» (спільне виробництво Росії, України, Німеччини; продюсер з українського боку Олег Кохан). Про перебіг подій першого дня Чорнобильської катастрофи. Про людину, чий моральний стрижень не похитнувся посеред зламу й погибельної атмосфери... Принаймні так це виглядає у коментарях самого режисера. Що ж, побачимо — світова прем’єра кінострічки відбудеться наступного понеділка.

Пошана Бергману, надії Халпахчі...

Офіційну програму фестивалю складають кілька розділів. Це великий конкурс, на якому, власне, й фокусується увага преси і любителів кіно. Це «Панорама» світового кіно, де прагнуть презентувати тенденції, що визначають кінематограф як великих кінокраїн, так і не таких помітних (тут можна подивитись фільми Латинської Америки, Азії, навіть Африки). Це «Форум», де прагнуть виявити і зафіксувати найпросунутіших кіноавторів (цей розділ з’явився у Берліні наприкінці 60–х, після відомих протестів європейської молоді проти буржуазного кінодоктринерства). Щоправда, нині у світі важкувато знайти експериментальне кіно, молодь більше прагне до чогось жанрового й відтак прибуткового.

Ще одна секція Берлінале — «Покоління», де акумулюються стрічки для дитячої та юнацької аудиторії. Berlinale Shorts є конкурсом короткометражних фільмів — переможцям тут, як і у великому змагальному циклі, вручають золотого і срібного «ведмедів» (а точніше, «ведмедиків»). Як правило, тут зустрічаються вишукані, елеґантні стрічки, зроблені з особливим мистецьким шиком. Ну і традиційна в останні роки «Перспектива німецького кіно», де можна побачити краще із зробленого в Німеччині упродовж останнього року.

Ще один розділ — «Ретроспектива». Цього разу вона віддана творчості знаменитого шведа Інгмара Бергмана («Сунична галявина», Persona, «Фанні і Александр»...). Паралельно, ще до початку фестивалю, відкрита і працює виставка, присвячена Бергману, зорганізована Німецькою кінематекою та Музеєм кіно.

Велике фестивальне журі очолює знаменита актриса Ізабелла Росселіні. Крім неї, долю переможців визначатимуть зірка Болівуду Аамір Кхан, німецька актриса Ніна Хосс, австралійський продюсер Джен Чепман, американський дизайнер по костюмах Сенді Пауелл, канадійський режисер Гай Меддін. Їм доведеться переглянути й винести вердикт щодо шістнадцяти конкурсних фільмів. Серед постановників останніх майже немає великих режисерських «зірок»... Чи означає це, що фестиваль поставив на тих, хто заявив про себе уже після «нульового» десятиліття? Побачимо.

Очолювана Андрієм Халпахчі Українська кінофундація традиційно презентує свій стенд на кіноринку (ще один важливий фестивальний сеґмент). Акцент зроблено на роботах молодих авторів. Передусім ідеться про дві повнометражні стрічки: «Аня, «Волга», Рок–н–ролл» Костянтина Коновалова та «Мільйон до неба» Ігоря Копилова. А ще буде презентовано збірник різножанрових короткометражних фільмів «Українська сучасна панорама», куди входять десять фільмів, три з яких — анімаційні.

Обіцяно й трейлер фільму у форматі 3D— «Люблю і крапка» (сценаристи Костянтин Коновалов і Денис Замрій, режисер Валерій Ямбурський). Щось романтичне... Словом, Фундація вирішила показати завтрашній день нашого кіно. Намір сам по собі похвальний. Наскільки вдалий — покажуть фестивальні перегляди.